Хелена Хайд - Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд

Розділ 27. 2

…і, продовжуючи посміхатися, я розплющила очі посеред ночі.

Правда ось, уже через кілька секунд, продовжуючи посміхатися суто за інерцією, викотила очі з орбіт, дивлячись на мовчазного зомбі, який схилився над ліжком, поглядаючи то на мене, то на Арка, що спав поруч. Тим часом від ліжечка Клавіка долинало тихе захоплене дитяче белькотіння.

…Перерване моїм раптовим вереском на всю горлянку!

Схопившись з ліжка як ошпарений, Арк і сам від несподіванки загорлав, дивлячись на зомбі. На щастя, кричав він недовго і одразу ж випустив у нежить закляття, від якого та впала на підлогу, наче мішок картоплі... з вельми характерним чвяканням, що не двозначно повідомило мені: підлогу доведеться відмивати.

— Так, гаразд, визнаю, ситуація трішечки виходить з-під контролю! — нервово видихнув некромант.

 

Збоку ми, напевно, виглядали наче два алкоголіки. Тільки замість горілки щоразу ковтали розчинені у воді заспокійливі краплі, яких усе було мало та мало. Так тривало близько години, протягом якої Клавік, сидячи у мене на колінах, захоплено махав ручками і щось белькотів.

— Як він взагалі у квартиру потрапив? — простогнала я, зробивши черговий великий ковток. — Ми ж на ніч замикали!

— Слідчий, який приїжджав за ним, сказав, що цей хлопець був у розшуку як ведмежатник, який обчистив кілька квартир, — пояснив Арк, відпиваючи заспокійливого. — Мабуть, пристукнули його десь і заховали тільце в місці, повз яке ви з Клавіком якось вдень проходили, от він і причепився. А якщо якась навичка була за життя відпрацьована до автоматизму, то вона може зберегтися і після підняття некромантом.

— Слухай, ну це вже зовсім поза межами, — нервово гикнула я, залпом допиваючи вміст чашки. Після цього, подумавши трохи, знову наповнила її водою і накапала ще крапель.

— Ой так, навіть сперечатися не буду, — тяжко видихнув чоловік, поспішаючи вкотре прикластися до заспокійливого.

Коли ще через годину нас нарешті попустило, Арк допоміг мені прибратися після зомбі, а потім, глянувши на годинник, зробив собі бутерброд, жуючи який на ходу, вирушив на роботу.

Що ж, після такого феєричного початку дня залишалося тільки сподіватися на те, що решта його пройде спокійніше.

Серед нагальних проблем пальму першості справедливо відібрав Дем'ян... або Діма, якщо бути точною. Як не крути, раптова поява мудака-колишнього до непристойності стрімко ускладнювала мені сімейне життя, яке почало було налагоджуватися. Адже той лист, що я тоді знайшла на вхідних дверях…

Допустимо я, зібравшись, розповім чоловікові сама про односторонні і зовсім не взаємні загравання нашого листоноші. А разом з тим і про напад, який у будь-якому разі спливе, піди він із цим Томом Крузом на чоловічі розбірки; і про мою поінформованість щодо його участі у справі розслідування вбивств, про яке Арк миттєво здогадається, склавши все це до купи.

Але залишалася одна маленька заковика, через яку чоловік справді міг повірити в мою зраду: те, що цим невдалим залицяльником був мій колишній. Тобто так, чоловік, з яким я (як мені тепер самій було гидко від цієї думки) спала більше трьох років. І який, відповідно, непогано знав мої інтимні звички. Отже, міг перерахувати деякі Арку, щоб у того не залишилося сумнівів у тому, що цей чоловік колись зі мною спав. Оскільки ж Маргарита йому дісталася, як то кажуть, «не розпакованою» домашньою дівчинкою, некромант одразу прийде до висновку, що це «колись» було не тільки після нашого з ним весілля і пологів, а от просто недавно — після того, як ми з ним переїхали до цієї квартири. Отже, вирішить, що поки він тут переді мною відкривався, йшов на контакт та розкривав душу, я нишком розважалася з іншим!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно