Кері Ло - Поруч у темряві , Кері Ло

Розділ 47 «Сюрпризи»

Матвій 
Сподіваюся, сьогоднішній день стане одним із найкращих у моєму житті.

Я місяць готувався до нього.

Коли Арі переїхала до мене, і ми прожили разом два місяці, я зрозумів, що саме так хочу провести весь залишок життя — поруч із нею. Хотів би, щоб вона народила мені дітей. Вирішив, що після весілля підніму це питання, бо не хочу зволікати.

Поруч із Аріною я відчуваю себе неймовірно щасливим. Вона робить навіть найважчий день світлішим і теплішим. Вона така чуйна, турботлива, ніжна. Її весь час хочеться оберігати. Я можу з упевненістю сказати, що мені дісталася найкраща жінка у світі.

До пропозиції я готувався місяць. Якось Аріна розповіла, що мріє про великий будинок із терасою, і тоді в моїй голові з’явилася ідея зробити пропозицію саме там — у нашому будинку, у такому, про який вона мріяла.

Я довго шукав його. Потім почався процес оформлення, який у останній момент ледь не зірвався. Довелося завершувати деякі роботи, щоб будинок був повністю готовий. Тому я часто вигадував якісь зустрічі або термінові справи, аби Аріна нічого не запідозрила.

Вона й не здогадалася, але, як виявилося, накрутила собі такого, що й на голову не натягнеш.

Добре, що в мене був союзник у вигляді Емі. Я розповів їй про свої плани, бо хотів, щоб вона допомогла з вибором каблучки. Подумав, що найкраща подруга стане ідеальним порадником у цьому.

І думаю, ми справді обрали ідеальну — класичну, з діамантом.

Оскільки Емі знала про мої плани, вона час від часу дзвонила й розповідала, що там вигадують таргани моєї дівчинки. І коли чергового разу вона подзвонила й сказала, що Арі знову почала говорити про зраду, я зрозумів, що треба поспішати.

Тому я витратив цілий день на підготовку, повідомив Аріні, що мене не буде в офісі. Написав повідомленням, бо не наважився подзвонити. Вранці вона була засмучена, і я боявся, що, почувши її голос, не витримаю й зізнаюся.

З самого ранку я поїхав за свічками та квітами. Завчасно замовив вечерю, щоб її привезли у потрібний час, і вирушив до будинку.

Як тільки приїхав, почав прикрашати вітальню. Розставив десятки свічок — моя дівчинка їх обожнює. Потім розмістив її улюблені кущові троянди.

На кухні розставив новий посуд, який привезли напередодні, а в спальні заправив ліжко.

Завчасно купив для Аріни м’яку піжаму й теплі капці, щоб їй було в чому ходи найближчі декілька днів, бо хочу ці дні побути тільки вдвох. Хоча я не впевнений, що дозволю їй їх одягнути.

Я міг би найняти людей для всього цього, але вирішив, що буде правильніше підготувати все самому.

Ближче до призначеного часу привезли вечерю, я накрив стіл і запалив свічки.

Переодягнувся в новий костюм і почав чекати.

Чим ближче був час її приїзду, тим сильніше в мене тремтіли руки, а спина вкрилася потом. Десятки разів у голові прокручував, що їй скажу. Намагався заспокоїтися. Але щойно почув її кроки за спиною — усі спроби пішли під три чорти.Серце тарабанило в грудях так, ніби хотіло вибити ребра й утекти.

Коли її кроки наблизилися, я розвернувся й завмер. Серце пропустило удар. Вона була такою чарівною. 

Світло свічок осявало її силует, підкреслюючи витончені вигини. Довгі рукави спадали до зап’ясть, легка тканина лягала ідеально по її тілу, а біла шубка додавала образу особливого шарму.

Я не міг відірвати від неї очей. На мить забув, як дихати.

Аріна зупинилася у дверях, ковзнула поглядом по кімнаті, і я помітив, як здивовано затріпотіли її вії.

— Матвію… — її голос був тихим, майже здивованим.

Я зробив крок уперед, не в силах більше чекати.

— Аріна, я дуже сильно тебе кохаю, ти — найкраще, що було і є в моєму житті. З тобою я неймовірно щасливий. Ти моє натхнення, мій спокій і мій безкінечний хаос. Те, без чого я вже не уявляю свого життя.

Вона завмерла, затамувавши подих.

— Я хочу прокидатися поряд із тобою щоранку. Хочу бачити твою усмішку, чути твій сміх, розділяти з тобою кожну мить — і радісну, і не дуже. Хочу сперечатися з тобою через дурниці й миритися так, як вміємо лише ми. Хочу, щоб ти завжди була поруч.

Я опустився на одне коліно, дістав із кишені оксамитову коробочку й відкрив її.

Каблучка виблискувала в світлі свічок.

— Тож, Аріно… ти вийдеш за мене?

Вона завмерла. Я бачив, як її губи здригнулися, а в очах блиснули сльози.

Секунда здавалася вічністю.

Я затамував подих, чекаючи її відповіді…

Вона мовчала. Я чув, як вона вдихнула, ніби намагаючись щось сказати, але губи так і не промовили жодного слова.

Секунди тягнулися, а я відчував, як напруження росте. Серце билося десь у горлі, пальці стиснули коробочку міцніше, хоча я намагався тримати себе в руках.

Її груди стрімко здіймалися й опускалися. Вона ковзнула поглядом по каблучці, а потім зустрілася зі мною очима.

— Так, — нарешті видихнула вона, і я відчув, як у мене підкошуються ноги.

— Так? — перепитав я, ніби боявся, що це просто прояв моєї уяви.

Вона засміялася крізь сльози й кивнула.

— Так!

Я не пам’ятаю, як саме підвівся. Не пам’ятаю, як надів каблучку на її палець.

Єдине, що я пам’ятаю — це її руки на моїх щоках і її тремтячі губи, які злилися з моїми в поцілунку.

І в той момент я зрозумів: усе було не дарма. Всі ці дні очікувань, всі хвилювання, всі сумніви.

Тепер вони не мали значення.

Бо вона сказала «так».

Я відірвався від її губ та міцно обійняв. Вона уткнулася обличчям мені в груди, її плечі тремтіли, а між схлипами вона пробурмотіла:

— Ти такий дурень, ти мене так налякав… Я подумала… подумала, що в тебе зʼявилася інша.

Я зітхнув і ніжно провів пальцями по її волоссю.

— Як би я міг? Ніколи в житті, кохана. Пробач, що змусив тебе хвилюватися. Я знав, що ти себе накручуєш, але зробити нічого не міг, бо тоді сюрприз би не вдався.

Вона підвела голову й звузила очі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍