Люсі Лі - Біжи або кохай, Люсі Лі

- Вирішила від мене втекти, дівчинко? - хрипить Стас, змушуючи дивитися тільки на нього.

- Ні, — хрипко вимовляю, стискаючись від страху у його руках.

- Стасе, ти ж бачив ці виродки викрали її, — несподівано вступається за мене Нат. - Давай я зараз відвезу Арину додому, мені здається їй достатньо на сьогодні вражень, а ти продовжиш вечір? 

- Відійди Нат, — хрипить Корецький, навіть не дивлячись на хлопця — Я сам відвезу Арину додому, — карбує. 

Я лише і можу що злякано переводити очі з блідого Ната, на грізного та напруженого Стаса.

Чому Стас так на мене дивиться? Невже Нат щось йому розповів із нашої розмови у вбиральні? Але ж я відмовилася від пропозиції Ната, та ще й це викрадення? Ой матінко, коли вже мої муки закінчаться.

- Стас, що відбувається? - нарешті зважуюсь запитати. 

- Нічого, — різко відповідає ще міцніше стискаючи мене у своїх обіймах. - Просто сідай у мою машину і все.

Тяжко зітхнувши, мовчки прямую разом із Корецьким до чорного позашляховика Jeep Grand Cherokee, адже сенсу щось говорити чи доводити не бачу. Тим паче я взагалі не розумію що таке накоїла. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно