Кіра Найт - Дух життя, Кіра Найт

— Це не ваша справа, — нарешті промовила я, намагаючись не дивитися ні на кого.

— Ні, це наша справа, — тихо, але чітко відповів Рексар. Його очі пильно дивилися на мене, немов викликали на бій. — Ми ризикуємо своїми шкурами заради цієї місії. Ми маємо право знати, чому.

— Я не хочу, щоб ще хтось постраждав, — видихнула я, ледве стримуючи злість і біль. — Ви навіть не уявляєте, що вони робили. На що вони здатні. Я маю сама зупинити Церкву. Крапка.

В кімнаті запанувала тиша, важка, як каміння. Зрештою, Рексар заговорив знову:

— Ми підемо за тобою навіть у пекло. Тому, якщо хочеш, щоб ми вижили, ти мусиш поділитися всім, що знаєш. Продовжуй.

Я тяжко зітхнула і похитала головою.

— Звідки ви взялися на мою голову… — пробурмотіла я. — Ви… ви божевільні.

— Це довга історія, — підкинув Філ із кривою усмішкою. — Але можна сказати, що наша дружба почалася з того, як ти нас вбила.

Я здригнулася і підняла переляканий погляд на нього, а потім швидко обвела очима всіх інших.

— Ви жартуєте… — прошепотіла я.

Джейк засміявся, а Джаред лише закотив очі. Рексар підняв руку, щоб припинити балачки.

— Продовжуй, — твердо сказав він.

Я кивнула, зібравши думки.

— Церковники багато років полювали на представників різних видів. Раніше я думала, що це стосується лише перевертнів, але нещодавно я знайшла дані… і про інших. Гідр, кіцуне, феніксів, навіть банші. Їм потрібні були не полонені, а їх... сила. Викачували кров, енергію. І потім… — я зробила паузу, стискаючи кулаки. — Потім транспортери забирали це до храму.

Лука нахмурився, нахилившись вперед.

— Звідки ти взяла цю інформацію? На базах церковників?

Я підняла очі й потиснула плечима.

— На серверах Елара.

Кімната наповнилася здивованими поглядами. Я зневажливо пирхнула.

— Що? Ви думали, він такий чесний? У нього все там… — я провела рукою в повітрі, ніби показуючи павутиння брехні. — І так, це його інформація підтвердила ще одну підозру. Вони забирали у рас не просто кров, а синтезували її в чисту.. Силу, так би мовити.

Це слово повисло в повітрі, мов клинок. Команда приголомшено мовчала. Нарешті Джейк порушив тишу:

— Навіщо? Що вони роблять?

— Я не знаю, — тихо відповіла я, опускаючи очі. — Але знаю одне. Я маю їх зупинити. - і додала ледь пошепки. - Чого б це не вартувало.

Після цих слів знову запала тиша. Мовчання порушив Рексар, який підвівся і подивився на всіх:

— Тепер у нас є мета. Розробляємо план дій. Джаред, займайся глайдером. Лука, Джейк — перевірте зброю. Філ, підготуй аптечки. Інші - на вас спорядження. Всі розуміють свої завдання?

Команда кивнула, і всі почали діяти. А я лише сиділа, думаючи про те, наскільки все зайшло далеко.