Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

– Що? – схопившись, кинувши всі інструменти, Азур підбіг до Ліри, починаючи метушитися поруч.

– Треба повідомити твоїй мамі! – крикнула Ніла, побігши в протилежний бік.

– Не біжи! Для дитини це шкідливо, – вигукнула Ліра, подивившись услід подрузі. – Азур... я народжую? – жалібно уточнила вона.

Уважно подивившись на свого чоловіка, Ліра сильніше притулилася до нього, відчуваючи хвилі болю внизу живота. Для неї Азур став усім, не тільки коханим, а й другом, соратником, підтримкою і опорою. Без нього вона вже не могла уявити своє життя, щоразу дякуючи долі за те, що вона дала їм шанс зустрітися, пізнати одне одного й полюбити. Азур став для неї центром всесвіту, в якому панує взаємна любов і розуміння.

– Не хвилюйся, я поруч, усе буде добре, – ніжно гладячи Ліру по спині, ніжно промовив він, заспокоївшись. – Ти впораєшся.

– Може, я не буду йти в ліс? Не хочу з тобою розлучатися.

– Я теж не хочу з тобою розлучатися, але в лісі багато магії фей, – зціпивши зуби, промовив чоловік. Йому теж хотілося залишитися поруч із Лірою, але це було не питання миттєвого бажання, а здоров'я його близьких. – Будь розумницею і скоріше повернися до мене, добре?

Стиснувши губи, ледь не плачучи, Ліра кивнула, а потім прибігла її мама і весь світ закрутився. На неї чекали пологи в лісі, з якими їй допомогли б інші феї. І, однозначно, так було безпечніше, як би вона не хотіла це заперечувати, щоб залишитися поруч з Азуром.

Провівши Ліру до лісу, Азур залишився стояти на одному місці, не відводячи погляду від бар'єра. Попереду для нього залишилося найскладніше – очікування. Зараз його Ліра намагатиметься народити їхню спільну доньку, а він нічим не може їй допомогти. Утім, він би не хотів через власний егоїзм наражати на небезпеку Ліру.

Простоявши на одному місці, напевно, години чотири, Азур стрепенувся, побачивши маму Ліри – Міару. Напружившись, не побачивши на її обличчі радісну посмішку, Азур постарався не накручувати себе, хоча всередині його дракон уже бився в агонії, бажаючи якнайшвидше опинитися поруч зі своєю Лірою. Від однієї думки, що з його маленькою феєю могло щось трапитися, все всередині починало палити вогнем.

– Ходімо зі мною, – видихнула Міара, нерішуче подивившись на Азура.

– Щось сталося з Лірою? – напружено уточнив він, стиснувши руки в кулаки.

– З Лірою все добре. Зараз сам усе дізнаєшся.

Не ставлячи більше запитань, Азур кивнув, почувши, що з Лірою все добре. Щоправда, розуміючи, що він не запитав нічого про доньку, чоловік почав хвилюватися ще більше. Невже щось сталося з їхньою дитиною? В іншому разі феї навряд чи б дозволили йому пройти на територію лісу без особливої потреби.

Відчуваючи, як пульсує мозок від нескінченних думок, Азур усе сильніше накручував себе. У момент, коли він побачив Ліру, всі ці думки, здавалося, перетворилися на гострі голки, які пронизували його серце. Він узагалі нічого навколо не помічав, не знаючи, як зможе втішити свою дівчинку, не збожеволівши при цьому.

– Азур... – розгублено прошепотіла Ліра. – Я...

– Усе гаразд, мій скарб, усе гаразд, – бездумно видихнув він, притулившись своїм чолом до чола Ліри. – Разом ми впораємося.

– Правда?

– Звісно. Головне, що ми є одне в одного, – здавлено прошепотів він, прикривши очі.

– Точно! Нічого ж страшного не сталося, – нервово посміхнулася Ліра. – Просто на мені природа фей дала збій. Ми перевіримо стародавні записи, можливо, ще є такі випадки.

Ковтнувши, Азур ледь помітно кивнув, відчуваючи, як горять від глухого відчаю очі. Ліра явно намагалася втішити його своїми словами, тримаючись з останніх сил.

– Тоді, давай разом подивимося на нашого сина, – запропонувала тихо білява фея.

– Що? – спантеличено перепитав Азур. Сина?

Помітивши, що інші феї скептично дивляться на нього, Азур трохи зніяковів. Виявляється, він усе неправильно зрозумів і в нього народився син. Але, феї народжують тільки таких же маленьких фей!

Вийшовши зі ступору, відчувши на руках маленьку грудочку, Азур не міг відірвати погляду від свого сина. Це був дракон! У нього народився син, маленький дракон, якому не потрібно було проводити в сплячці двадцять років. Перший хлопчик у поселенні фей!

– Це... неймовірно! – вигукнув приголомшено Азур.

Не відриваючи погляду від маленького обличчя свого сина, дракон уперше усвідомив, що таке здійнятися в небеса. Ще кілька секунд тому він не знав, що робити, як впорається з великою втратою, а зараз почувався справжнім щасливчиком. Щоправда, доньку він усе одно хотів.

– Ми обов'язково впораємося, – усміхнувся Лірі чоловік. – А потім у нас і донька з'явиться. Усьому свій час.

Нахилившись трохи до Ліри, Азур почав шепотіти слова любові своїй маленькій феї. Завдяки їй тепер він знає, що таке справжнє кохання. Кожен день для дракона наповнений сенсом. Утім, у цей час, потонувши в наповненому ніжністю погляді, Ліра подумки раділа, що свого часу вийшла в зовнішній світ, адже це найкраще рішення її життя.

– Я тебе кохаю, – прошепотів тихо Азур.

– І я тебе, навічно, – відповіла ледь чутно Ліра, несміливо посміхнувшись.

Утім, навіть такі прекрасні моменти закінчуються, особливо з наявністю неперевершенних, веселих фей.

– Це що, виходить, ми даремно так старалися? Тепер жодних найкращих подруг? – збентежено уточнила Ніла. – Чи в мене теж хлопчик буде?

– На все воля небес, – дипломатично відгукнулася Верховна фея.

– Тобто, шанс мінімальний, – прошепотіла розгублено Ніла.

– Вони можуть бути друзями, найкращими, – використовуючи всю силу свого переконання, кивнула рішуче Верховна фея.

– Або ж парою, – засміялася одна з молодих фей.

– Точно! Вони можуть бути парою! – радісно підтримала цю ідею Ніла. – Потрібно якнайшвидше розповісти про все Еріону, він точно зрадіє!

Не чекаючи ні від кого відповіді, Ніла втекла, вирішивши, що її Імператор уже мав прилетіти. У цей час Азур відчув, як у нього нервово сіпнулося око. І не те, щоб він був проти доньки Ніли й Еріона. Просто, чи зможе в такій ситуації його маленький син спокійно вирости?