Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

- Павука знайшли? – більш спокійно відреагував Кайто.

- ЯКОГО Б…?! – стримав себе Ракор. – ВІН ВЕЛИЧЕЗНИЙ!

- Ці павуки абсолютно безпечні, - підняв чоловік погляд до іншого викладача.

- Ее… - з відразою зіщулився він у кут.

- Певно, - опустив Кайто погляд до першокласників, - не варто приносити вчителю Ракору нових павуків. Він їх не дуже любить.

- Аа… - все ще стогнав той від страху.

- Ходіть на свої уроки, - жестом запросив він дітей. – А це я віднесу назовні, - забрав коробку.

Хлопчики засмучено вийшли у коридор. Кайто подивився на Ракора.

- Спущуся, тільки коли ви ЦЕ заберете звідси! – ошелешено заявив молодий вчитель.

- Ці павуки не несуть жодної загрози, - спокійно зауважив старший.

Погляд колеги був невблаганним. Тож Кайто зітхнув та пішов. Чоловік під стелею провів його лячним поглядом. Опустився на підлогу, коли повернулися всі п’ятикласники та пролунав дзвінок на урок.

- Отже, - все ще з тремтінням видихнув педагог, за допомогою магії підіймаючи шматок крейди. – Сьогодні у нас тема «Природні передумови виникнення туману», - з острахом покосився на двері та вікно, хвилюючись, що через них можуть заповзти не менш грізні павуки.

Усе закрив, бажаючи провести заняття у відносному спокої.

На наступній перерві майже усі діти пішли до їдальні.

- Гей! – ледь не обурено пристали троє першокласників до Хаола, коли той йшов до столу із тацею їжі. – Ви обдурили нас!

- У чому? – незворушно подивився той на малих.

- Вчитель Ракор не любить павуків! Він їх боїться!

- Я говорив, що він запам’ятає, якщо ви принесете йому великого павука, а не те, що йому таке сподобається, - пішов далі, штовхнувши одного з них на своєму шляху: - Знайдіть собі іншого вчителя, до якого будете чіплятися, - вороже обернувся до дрібноти. – Наставника Ракора вам чіпати не варто. Замалі ще, - пройшовся поглядом по дітях, розвернувся і пішов до столу.

Молодий викладач тим часом стурбовано жалівся більш досвідченим вчителям:

- Ні, - відмахувався він долонями. – Я не готовий до ролі духовного батька. Ні. Якщо діти таке виробляють на регулярній основі – ні. Я доведу Хаола до окталли і все. Ні-ні-ні.

Чоловіки, слухаючи все це, лиш переглядалися між собою та стримано хихотіли, розуміючи, що бувають речі і значно гірші за те, аби принести вчителю павука, яких той боїться.

Починаючи з цього дня і надалі, Ракор та ті троє першокласників вважали за краще сторонитися одні одного. Вчитель боявся, що діти знову щось витнуть на його адресу. А хлопчики не бажали ще раз зв’язуватися із Хаолом.