Аліна Скінтей - Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей

- 56 -

Сад магнолій, зараз виглядав мов поле битви, понівечене діями чорної магії. Дерева лежали зламані, повалені, їхні стовбури розірвані, а гілля сплутані в одну безформенну масу. Квіти, Пелюстки квітів лежали на землі, мов залишки боїв. Де-не-де земля в саду була роздерта та розколота, мов могутні землетруси пройшли через нього. Чорна магія Сільсії залишила свої сліди на кожному куточку саду, висушивши і висмаживши все, до чого доторкнулась.

В долонях Аберхат від нефритового каміння залишилася одна зола.

— Вітаю Сільсія, ти перша кому вдалося тут влаштувати справжні руїни. Ти мала всі шанси знищити вимірний артефакт, і нас разом з ним.

Діалог з Роувеном

 Уайт  відійшов від неї, розвертаючись спиною і відразу ж взяв із землі шкарпетку, одягаючи її назад на руку.

Татуювання на лівій руці Роувена вражало своєю загадковістю і витонченістю. Він намагався приховати її від Сільсії, та вона встигла побачити достатньо. Тонкі лінії перепліталися з різними рунами. Руни нагадували архаїчні символи, зображені у старовинній книзі про верховного бога Торралака. Вони створювали мозаїку таємничих патернів, що були зображені від пальців й до ліктя вздовж руки Роувена.

— Я не мала наміру завдати шкоди. Все пішло шкереберть.

Вона струсила з долонь золу, залишену від артефакту.

— Тобі пощастило, що я зумів вчасно втрутитися.

Сільсія відчувала, як його слова глибоко зачіпають її. Вона поглянула на свої руки, які ще трохи тремтіли від минулого випробування, і зрозуміла, як близько вона була до руйнівних наслідків своєї магії.

— Це все було поза моїм контролем. Мені шкода за те, що сталося, — вона зітхнула важко, відчуваючи тиск від власних помилок.

— Ти не усвідомлюєш свою власну силу? — він прямо її запитав. І в цьому запитані було забагато звинувачення. — У твоїй анкеті зазначено, що твій рівень - Д.

— Я намагалася контролювати її, але це було сильніше мене. Якби я могла зупинити це, я б це зробила не вагаючись.

— Сільсія, тобі потрібно навчитися керувати своєю магією,

«Перш ніж вона знищить нас усіх» — Роувен не став озвучувати останнє речення.

— Я роблю все можливе, щоб вдосконалити свої навички. Ріан… тобто капрал Даерон мені допомагає. В мене сьогодні вийшло зібрати природну енергію, можливо через це, сталося все це, — вона обвела поглядом зруйнований сад.

— Ти зібрала природну енергію? — перепитав Роувен.  — Природна енергія... Це досить рідкісне досягнення. Але з цього випливає, що ти ще не вмієш керувати нею, правда?

— В якому сенсі керувати нею? Ріан… капрал Даерон показував як її зібрати й вивільнити.

Роувен стиснув сердито щелепи, розуміючи що Адріан  до кінця не пояснив Сільсії принцип цього тренування. Даерон навмисне підставив Аберхат, але вірити це Уайт не хотів.

— Якщо капрал Даерон насправді допоміг тобі, то можливо, він мав на увазі щось інше, а не просте зібрання і вивільнення енергії. Керування природною енергією означає вміння впливати на неї, направляти, зберігати або вивільняти за потребою.

— Я не зовсім розумію...

— Перш за все тобі потрібно навчитися відчувати природну енергію, розуміти її рух та взаємодію з нею. І тільки тоді ти зможеш ефективно використовувати її для своїх цілей. Якщо ти вбереш більше, ніж твій резерв здатний вмістити, й не вивільниш зайве, станеться подібне, — він обвів рукою руїни саду. — Перевищення своїх меж може викликати руйнівний ефект, — його голос  холодний і бездушний, мов відлуння з глибин морського дна.

— Я вивільнила всю зібрану енергію.

— Впевнена? — його права брова ледь помітно піднялася, а його вираз обличчя вражав іронією, яка пронизувала. Він стояв на відстані витягнутої руки, і був справжнім втіленням бездушності й сарказму. Його карі очі видавалися холодними, пронизливими. Погляд буквально проникав в самі глибини її душі. — Ти зараз намагаєшся обдурити капрала? Справді?!

— Я... я просто намагалася виконати ваше завдання. — Аберхат відповіла, відчуваючи, як паніка знову охоплює її. Зізнатися в тому, що вона хотіла вразити його, використавши новий освоєний трюк, було соромно. — Я не думала, що освоєне вміння може нашкодити.

Роувен знову підняв брову з іронічним виразом на обличчі.

— Ти намагалася вчинити справжню дурість!  Не до кінця вивчене вміння, плюс використала капрала Даерона, який скоріш за все не розповів тобі до кінця тонкощі цього трюку.  Граєш в азартні ігри, махлюєш, злодійка іменних табличок, — починає Роувен загинати пальці на руці. — Цікавий в тебе список вмінь.

Сільсія починала закипати всередині.

— Завжди намагалася виявити свої сильні сторони. Ви, капрале, як завжди дуже спостережливі, —  прозвучала гіркість у її словах, яку вона ледь проковтнула. — Принаймні я відверта.

— Не краща ідея зараз переходити на особисте.

— Трясця, ти перший почав! Ти завжди все першим починав, а зараз звинувачуєш мене в тому, що я переходжу на особисте?

— Це не місце для особистих образ. Ми тут для того, щоб оцінити твій магічний потенціал, а не для обговорення твоїх відносин зі мною та твою безвідповідальність.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍