Аліна Скінтей - Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей

— Melnais zibens asmens!

Завершальний удар ламає останні залишки опори Роувена. Блискавка в руці Адріана приймає форму леза клинка, протикаючи Уайта. Все тіло паралізує електричними розрядами, блокуючи його магію остаточно. Знесилено Роувен падає коліньми на землю, усвідомлюючи своє гірку поразку перед Адріаном.

 Його рот повний крові, та він все ж запитує:

— Як ти зміг використати моє заклинання?

— Магія імітації, — говорить він так, що чує лише Уайт. Даерон розкриває перед колишнім ліпшим другом свої справжні здібності — Я завжди міг скопіювати будь-яке твоє заклинання. Я ніколи тобі не демонстрував справжню сутність моїх здібностей, беріг для особливого моменту. — Даерон дивиться на Уайта, без посмішки, але з пихатістю і самовдоволенням. — Надіньте на нього кайдани, — віддає він наказ охоронцям, які прибули на місце подій хвилиною раніше. — Відведіть королівського капрала гільдії Анзу до темниці.

— Він поранений, — зауважує один з охоронців.

— Це не смертельно, — пояснює Даерон.

— Дай з нею поговорити, — просить Роувен, не називаючи її ім’я, незважаючи на свою рану і взагалі на все, що відбулося.

— Моя наречена не бажає навіть чути про тебе, — відповідає Даерон з певною холодністю.

— Прошу тебе, дозволь мені з нею поговорити.

— Ти повинен був це усвідомити раніше, Роувен, — відповідає Адріан, поглядаючи на нього з холодним виразом. — Я тебе попереджав, якщо ти нічого не зробиш, щоб вона стала твоєю жінкою, я її зроблю своєю.

— Ти все знав із самого початку, хто вона така?! — не здавався Роувен, навіть коли на його зап’ястя наділи кайдани. — Ти брехав їй не менше мене.

—  Це вже не важливо. З тобою, Роувен я був щирим, коли давав тобі час.

— Вона спадкоємиця трону! Місія…

— Здається, жертовність, у вас, Уайтів, це в крові, — на обличчі Адріана знову пихата посмішка. Вона не зникає навіть тоді, коли кров цівкою починає юшити з рота Роувена. Даерон холодно зриває підвіску з шиї Уайта, яку йому дав король. — Ти обрав обов'язок, а твої почуття, стали платою. Так, я знав хто вона така. Король особисто доручив мені, привести Сільсію до палацу. Твій батько гадав, що йому вдалося сховати спадкоємицю від короля.  Як іронія, чи не так Роувен? — вискал його зубів, справді щирий. — Забирайте вже його! — роздратовано віддає наказ Даерон охоронцям, не маючи бажання далі щось говорити Уайту. — Коня також відведіть до конюшні. Король буде вельми задоволений мати в стайні лікаріса. 

Охоронці підняли з колін Роувена. Він був ошелешений, спустошений істинною суттю подій. Рана на його грудях кровоточила, але біль був не від того. Його світогляд розпадався перед його очима. Те, що він вважав стійким і міцним, розтрощилося на шматки. Він зазнав поразки, але це було не фізичним болем. Руйнація його переконань і ідеалів, ось що справді ятрило його душу.

Розбитий світогляд Роувена віддзеркалювався в його очах, де розчарування та невіра  перемішувалися з втомою та безсиллям.

З кожним ударом серця, усередині нього згасли останні промені надії, мов свічки на вітрі.

«Король фальшивка», — усвідомленість приходить до Роувена надто різко. — «Сільсія істина спадкоємиця, ось чому батько поставив печатку її силу. Сільсію прийме трон та корона, але не короля. Ось чому Едейн Астрід шукав доньку. Він не здатний утримувати силу, яка йому не належить…»

Роувен стояв там, повністю розбитий, від усвідомлення неспроможності змінити невдалу долю, яку він сам обрав.

Примітки:

Melnais zibens asmens — з лат. — чорний клинок блискавки.

____________________________

Любі читачі другу частину очікуйте через тиждень. Буду рада вашому зворотньому звязку:)

Кінець