Аліна Скінтей - Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей

Аберхат стиснула щелепи, грудка розчарування застряла в горлі. Уайт помітив реакцію Сільсії й підійшов до неї, ледь торкаючись лівою рукою її рук. Всередині неї все заклекотіло. Дотик не був прямим, шкіряна шкарпетка Роувена цьому перешкоджала, та навіть цього їй було достатньо щоб серце зайшлося в шалених стрибках.

— Це не завжди виходить з першого разу, — сказав він. — Спробуй знову, — він відійшов на достатню відстань від неї, діловито заводячи руки за спину. — Твоє напруження тобі заважає. Спробуй відпустити все і зосередитися на енергії, яку маєш випустити.

Він діяв професійно та зрозуміло, намагаючись спростити процес для неї. Її серце все ще стукалося швидко від стресу та капрала. Цього разу Сільсія намагалась більше розслабитися і сконцентруватися на магії, яку хотіла випустити.

«Я мушу це зробити! Мушу!»

Аберхат знову замружила очі намагаючись сфокусуватися. Вона не встигла щось навіть зробити, аж раптом її магія почала виділятися самотужки. Нефритовий камінь висмоктував з неї магію.

Аберхат радісно розплющила очі, дивлячись на чорний камінь.

— Я змогла! — щасливо сказала Аберхат.

 Радість тривала не довго, наступні секунди вона відчула слабкість. Нефритовий камінь продовжував активно висмоктувати її енергію буквально приклеївшись до її долонь. Паніка охопила її, коли вона усвідомила, що стає безсилою перед цим артефактом.

— Цього достатньо, щоб я оцінив тебе.

Прозорі ледь помітні тіні з’явилися навколо тіла Аберхат, клубочачись мов змії. Чорна магія почала вивільнятися з тіла Сільсії Аберхат, спочатку ніби тонкі смуги темряви, що виходили з-під її шкіри. Плавно ці смуги переходили у щільні тіні, що обгортали тіло Аберхат, неначе відбиваючи її силу і потенціал на поверхню. Зіниці її очей розширилися від подиву, коли вона побачила як її власна магія виходить на поверхню, але це не була та чиста, прозора енергія, яку вона звикла контролювати.

Чорна магія була наповнена силами, непідконтрольними і невгамовними. Вона продовжувала виливатися з  долонь Сільсії й навколо неї у вигляді сплетених смолянистих тіней, буквально  чекаючи на команду. Від цього вивільнення чорна магія Сільсії створювала ауру загрози, що підсилювалася кожною секундою.

Очі Роувена, які мали віддзеркалювати контроль і впевненість, тепер відображали лише подив та здивування. Він спостерігав за вивільненням чорної магії з тіла Сільсії з піднятими бровами, мовчки обертаючи ситуацію у своєму розумінні. Навіть для досвідченого чаклуна, яким був Уайт, це було щось несподіване та надзвичайне.

— Я не можу.

— В якому сенсі «не можеш»?

— Камінь не відстає від рук.

Його здивовані очі свідчили про те, що вивільнення чорної магії з тіла Сільсії було явищем, на яке він не був готовий. Вивільнення чорної магії  було ознакою її могутніх здібностей, і підтвердженням, що вона була саме тою, кого він мав привести до палацу.

Щосекунди атмосфера набирала обертів, магія Сільсії потребувала негайного реагування і розв’язання.

Роувен миттєво підійшов до неї, дивлячись в очі, спокійно сказав:

— Спробуй розслабитися. Подумай про те, як твоя магія повертається до тебе, і як ти знову починаєш відчувати її потік у своєму тілі. Поглиб дихання і спробуй зосередитися на цьому відчутті. Уявляй, — наголошує він, — як твоя магія повертається до тебе, знову наповнюючи твоє тіло. Спробуй відчути цю енергію, як вона пронизує кожну твою клітину, повертаючи тебе до сили й контролю.

Все пішло не за планом Роувена. Вперше нефритовий камінь не міг вмістити в собі магію чаклунки, що не дозволило розкрити її справжній потенціал і сталося те, що так не хотів визнавати капрал. Сільсія Аберхат була його майбутньою королевою.

Під чорним світлом, яке виходило з тіла Сільсії, відчувалася напружена аура нервовості. Її тіло тремтіло, піддаючись нестримному потоку чорної магії, яка шукала вихід. Намагаючись зробити те, що сказав Роувен, вона відчувала, як кожна клітина її тіла вибухає від напруги.

Зрештою магія вибухає з неї, розкидаючись в усі сторони. Чорні тіні розліталися навколо, утворюючи сплутані образи чорної суспензії, яка роз’їдала буквально все, на що потрапляла.

Вибух енергії, нагадував справжній вибух, що виходить на світло з темних глибин.

Нервове тремтіння Сільсії посилювалося, вона намагалася взяти під контроль вибух магії, але сила, що виходила з неї, перевищувала її волю і знання. У цьому хаосі і потоці власної енергії, Сільсія стала маріонеткою. Страх і нерозуміння посилювалися.

Побачивши, як Сільсія втрачає контроль над вибухом чорної магії, Роувен кинувся їй на допомогу. Він швидко перетнув відстань між ними й протягнув руки до неї, на ходу складаючи магічні печатки.

 Уайт різко підносить ліву руку до обличчя, зубами стягує шкіряну рукавицю, його ліва рука засяяла яскравим синім світлом, що проникало через темряву, яку вивільняла Аберхат.

Роувен зосередився на своїй внутрішній силі, намагаючись зберегти спокій у цій кризі. Він відчував, як його власна магія відгукується на поклик магії, яка виходила з Сільсії.

Його дотик до її грудної клітки був лагідним, ледь відчутним, немов теплий бриз на бурхливому морі. Роувен спрямував свою магію, щоб звести до мінімуму руйнівні наслідки вибуху. Він змішав свою енергію з енергією Сільсії, намагаючись знизити тиск чорної магії, що вибухала навколо.

Його зусилля майже дали миттєвий результат. Чорна магія поступово стала зменшуватися, а темряву змінював теплий блиск синього світла, що виходив від Роувена.

З кожною секундою ситуація ставала все менш напруженою, а тіні зникали, розсіюючись в повітрі, мов дим від згасаючого вогню.