Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 85.

Такого вчинку я не очікував навіть від такої паскуди, як Бурден.  Я уявити собі не міг, що він, як остання сволота міг опуститися на саме дно.  Хоча, з іншого боку, нічого в цьому не було дивного.  Мокруха вже на ньому висіла, хоч і важко доказова, але припускати, що він і тут не буде цуратися безжальними методами, явно не варто.  

  

Це був мій косяк.  Це я його недооцінив.  Це все я!  Блять, я, я, я!  

  

Я вийшов на вулицю та зробив ковток свіжого повітря.  Хотілося рвати й метати, каменя на камені не залишити.  Прикінчити цього недолюдка  хотілося. Але я не міг.  Не до тих пір, поки в його руках було людське життя.  

  

В голові була така каша, що мені потрібен час, щоб просто прийти в себе і почати діяти.  Спонтанні рухи тіла принесли б тільки шкоду, тому потрібна була холоднокровність і спокій.  І, як я вже тепер зрозумів напевно, час  грав проти мене.  

  

Сав утримували незрозуміло де і готові були з нею зробити все, що завгодно. Кинути на амбразуру, щоб догодити цьому виродку.  І я ніяк не міг дозволити цьому статися.  Навіть попри те, що зараз Олівія вже повинна була сидіти й, як ми домовлялися, чекати мене в їхньому будинку, я не міг пожертвувати життям її сестри навіть заради власного щастя.  

  

Але це тимчасово.  Я все збирався вирішити.  І з Бурденом все вирішити, але ось тільки тоді, коли зміг би переконатися, що Саванна жива і з нею все було в порядку. Олівія не змогла б бути зі мною щаслива, якби через ці відносини постраждала б її сестра.  І я собі ніколи подібного не пробачив би.  

  

Найкращим рішенням було повернути компромат на цього виродка.  Шукати Саванну було марно. Напевно, вона захована так, що на це підуть дні, а за цей час Тео зрозуміє, що дівчину розшукують і вирішить цю ситуацію найрадикальнішим способом.  Це ризики.  Це все були чортові ризики.  

  

Мені більше нічого не залишалося окрім як поїхати й забрати потрібні документи.  Я збирався їх йому віддати.  Мені не залишили вибору.  Відрізали шляхи до відступу. Перекрили кисень. Коли мова йшла про папірці в обмін на життя людини - рішення було одне.  Ось тільки з додатковими умовами я згоден не був.  

  

Поки знову їхав в офіс Бурдена, у мене був час все більш тверезо обдумати.  

 

Потрібно було змусити його думати, що я здався, що погодився з його умовами.  Нехай він вважає, що виграв.  Я збирався приспати його пильність і вдарити з новою силою.  Адже там, де є один скелет у шафі, обов'язково знайдеться і другий! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно