Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

– Я дивлюся, ти часу даремно не втрачала, – він нарешті заговорив. Голос його звучав холодно, з отруйною ноткою. – Вирішила лягти під мого батька? Це, мабуть, твій план Б? Чи це просто твоя звичка – продавати себе тому, хто більше заплатить?

Я відчула, як всередині мене закипає лють. Але перш ніж я встиг щось сказати, я  зробила крок вперед. Моє обличчя було сповнене рішучості, і в  очах палала злість.

– Зараз має бути розмова не про мене! Про це потім! Спочатку про тебе і твого батька! Про те, як ти нас усіх обдурив! Як ти інсценував свою смерть і влаштував цей цирк!

Салім нахмурився, але нічого не сказав. Замість нього заговорила Лейла. Її голос прозвучав з іншого кінця кімнати, напружено і різко.

– Не треба перекладати вину, Анастасіє, – промовила вона, піднявши голову. – Ти сама прекрасно знала, в що вляпалася. І ти не менш винна в цьому всьму.

– Лейла! – Емір зробив крок до неї, і вона відступила назад, немов боялася, що я він її вдарить. – Я викликаю поліцію! Або зараз задушу тебе своїми руками! Ти підла тварюка!

– Поліцію? – вона фиркнула, схрестивши руки на грудях. – Думаєш, я боюся? Що ти їм скажеш, Емір? Що твоїй колишній дружині вдалося провернути угоду століття? Усі ці роки я тебе попереджала, а ти нічого не слухав! А тепер хто винен? Я? Чи, можливо, твоя нова іграшка?

Я відчув, як Анастасія торкнулася моєї руки. Її погляд був тривожним, але твердим.

– Емір, – сказала вона тихо, але з таким акцентом, що я відразу прислухався. – Нам треба це вирішити тут і зараз.

Салім усміхнувся своїм отруйним, знайомим усміхом. Він подивився на мене, потім на неї, і промовив з незрозумілою байдужістю:

– Вирішити? Ти, батьку, маєш зрозуміти: цей світ не для тебе. Ти давно втратив хватку. І якщо зараз ти не готовий змиритися з тим, що я повернувся, то краще піти звідси. Інакше…

Я перебив його. Моя лють кипіла.

– Інакше що? Ти знову спробуєш мене прибрати? Так само, як це вже раз було? Ти хоч розумієш, що накоїв? Як ти наважився обдурити всіх нас? Мене, Лейлу, цю жінку?!

– Я розумів тільки одне, гроші, які мають належати мені, я ніколи не побачу. І ти це знаєш.

– Отже, ти інсценував свою загибель, щоб що? Сплутатися з моєю дружиною? Убити мене? І заволодіти усім? Це твій великий план?

Салім зробив крок до мене, майже торкнувшись мене своїм плечем. Ми стояли впритул я готовий був вдарити його ще раз. Мій кулак мимоволі стиснувся, але я стримувався.

– Ти завжди був жалюгідним, – прошипів він. – І завжди будеш.