Софія Брай - Один лише раз , Софія Брай

Меліса ще раз подивилася на самотню чоловічу постать на ганку. Це так типово для Ніколаса – відгороджуватись від решти світу. Він ніколи не говорив про своє дитинство, якщо тільки побіжно. Але десь у глибині душі він теж здатний довіритися комусь.

Піддавшись невідомому імпульсу, Меліса помахала йому, вітаючи. Він уже зібрався відповісти їй тим самим, коли з будинку вийшла Саманта і поклала руку на його оголене плече. Він обернувся до неї і, взявши в неї чашку, обійняв дівчину. Вони разом попрямували до хати.

Принаймні вони не снідали в ліжку, із задоволенням уклала Меліса приклавши руку до живота, в якому ніби щось перевернулося.

— Все добре, малюку, я не дозволю цій відьмі заточити твого дурного тата в вежу зі слонової кістки, — прошепотіла вона.

Дівчина збиралася піти на пляж, але потім передумала. Вона розклала шезлонг у саду так, щоб він знаходився прямо навпроти вікон сусіднього будинку. Поставила поруч пляшку води і крекери, постелила на шезлонг рушник, одягла темні окуляри і солом'яний капелюх і влягла під палючим сонячним промінням.

 Меліса розкрила книгу у яскравій обкладинці на першій сторінці. Вона хотіла почитати щось із літератури для вагітних, яку захопила з собою, але тоді навіть для такої дупи, як Ніколасс, все стало б очевидним. Хоча він і був надто зайнятий розбивкою дівочих сердець. 

Дівчина вже читала перший роман Ніколаса, але тоді вона робила це заради насолоди. Може, й із гордості. Ледь ледь. А зараз Меліса вирішила перечитати книгу заради дослідження. Будь-який автор вкладає у своїх героїв частинку себе. Десь на цих сторінках були риси людини, яку вона намагалася зрозуміти. Можливо, досвід допоможе їй отримати реальні факти з вигаданої історії.

Дівчина, мабуть, заснула б, якби не відчула, що хтось заслонив сонце. Меліса озирнулася, сліпуче посміхаючись своєму гостю.

Але всі слова застрягли в горлі, коли вона зрозуміла, що постать, що нависла над шезлонгом, зовсім не належить її героєві, але його красуні Тиціану, одягненої в все біле. Її волосся відливало міддю, і ця леді вже відсвяткувала своє тридцятиріччя. На обличчі виднілися сліди підтяжки, а губи явно накачали колагеном. 

— Привіт, — привіталася Меліса перевертаючись. — Ми ж не зустрічалися раніше, так? Я Меліса Кроуфорд.

Дівчина простягла руку. Чемність, як завжди говорила мама, дуже допомагає в житті.

— Саманта Джейсон, — озвалася рудоволоса жінка.

 Зелені очі Саманти гнівно виблискували, простягнута рука Меліси була грубо проігнорована. 

— Не знаю, що ти тут забула, але тобі краще забратися звідси і дати йому спокій. 

— Що Вибач? — Перепитала Меліса не втрачаючи самовладання. 

— Він не хоче, щоб ти бігала за ним. Він приїхав до Ойстер-Біч, щоб сховатися від настирливої ​​уваги таких, як ти. Не розумієш, що йому потрібне? Дай йому зітхнути вільно, ясно тобі?

– Зараз вгадаю. Ти і Ніколасс закінчили ту саму школу етикету? — хмикнула Меліса, підводячись, щоб краще розглянути суперницю.

Під шовковим топом ховалося велике погруддя, білі джинси обтягували округлі стегна, а в пупку блищало колечко. З діамантами, звичайно… 

Думки про пупок змусили згадати про дитину. За підрахунками вона була на другому місяці вагітності. А судячи з книг, пройде ще два, перш ніж животик почне рости. Але вже тепер їй хотілося убезпечити свого малюка від негативних емоцій.

 — Ми з Ніколасом познайомилися задовго до того, як з'явилася ти, — кинула рудоволоса, посміхнувшись одними губами. — Він мені все про тебе розповів. А ось ти гадки не маєш, що нас з ним пов'язує, правда? 

— То хто ж ти? — Розлютилася Меліса, уклавши, що малюку не зашкодить трохи войовничого настрою мами. — Його коханка чи, може, муза? Адже ти не можеш бути і тим, і іншим. Ніколас не настільки довіряє жінкам, щоб дозволити їм грати у своєму житті більше ніж одну роль! 

— Ти знаєш його не так добре, як тобі здається, — парирувала Саманта. — Думаєш, ти особлива? Ні, ти нічим не відрізняється від інших жінок Ніколаса.

Шановні читачі не забуваємо про вподобайки та коментарі,також буду вдячна підписці)!