Ніка Цвітан - Душею не прийняти і розумом не осягнути, Ніка Цвітан

В якусь мить ми почуємо звістку «ПЕРЕМОГА!!!».

Як це станеться? В який час дня? Чи буде це у виступі президента, чи спочатку в новинах почуємо, побачимо, прочитаємо?..

 Це буде не так важливо. Головне – сам факт довгоочікуваної і такої бажаної для всіх події.

Де буде особисто кожен з нас в цей момент? Не знаємо. Що робитимемо – хіба має значення? Якими емоціями зреагують душа і тіло на новину? Не хочеться про це думати. Хочемо її, очікуємо її, молимося за неї – ПЕРЕМОГУ!

Це буде радість. Величезна радість.

Та величезним болем залишаться втрати. Непомірно великі втрати. Їх не повернути. І якщо ще матеріальні втрати можна відновити, то втрати людські – ні.

Як змиритись? Як пробачити? І чи можна таке пробачати?

Приходить усвідомлення, що будуть люди, які хвилину-дві або якусь мить не доживуть до неї, але завдяки їм здійсниться таке колосальне бажання – одне на всіх – ПЕРЕМОГА!

І не дай, Боже, щоб ми втрачали людей після оголошення цієї події. Тих, хто лікується після поранень, тих, хто буде розміновувати й відновлювати.

 Адже сам факт закінчення війни не поверне того всього, що було до неї.

Маємо бути готовими до великих змін, бо насамперед змінилися МИ, наші погляди, відчуття, емоції, наші дії, вчинки. Нехай ці зміни несуть позитив, світле майбутнє.

Коли ж ти прийдеш ПЕРЕМОГО?