Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

4

       Подруги терпляче чекали поки герцог вийде з кімнати й не зможе їх почути. Як тільки вони переконалися в цьому, то видих полегшення зірвався з їхніх вуст. Хоча в кожної були свої причини для цього. 

           - О Джейн! Що це було?! Твоя поведінка! Я гадала, що знаю тебе. Однак за вечерею ти здивувала навіть мене! - Сара була здивована поведінці подруги, хоча не висловила свою повну невдоволеність. 

           - Він заслужив невеличкого покарання. - знизала плечима Джейн. 

          Вона була цілком переконана в правильності своїх суджень. Як він міг бути таким холодним, в той час, коли вона вірила в те, що він одразу ж впізнає її? Однак, попри усі надії та сподівання, герцог навіть не запідозрив того, що вона — Джейн, а не Сара. 

           - Він навіть не запідозрив нашого обміну. - прошепотіла Сара. 

           - Стояв наче павич. Можна подумати, що якщо він герцог, — то усі мають танцювати під його дудку. 

          - Ну в певному роді так і є. - легко посміхнулася Сара. 

          - Саро, як він себе повів коли зустрів тебе? 

          - Тобто, коли почув твоє ім’я? 

          - Еге ж. 

       Сара глибоко вдихнула. Вона не хотіла розбивати подрузі серце. Однак ще більше вона не бажала, щоб та плекала даремні ілюзії. Джейн закохалася в останнього паршивця. І ні титул, ні його природна привабливість не зможуть цього компенсувати. 

          - Він був доволі терпимий. Але це було до того, як він дізнався ім’я леді, яка стоїть перед ним. 

          - Тобто — моє ім’я. - неголосно повторила Джейн. 

      Вона відчувала як кров відливалася від її обличчя. В голові почав відбиватися стогін годинника. Кожен удар якого звучав голосніше й голосніше. Усі її надії на щасливий шлюб руйнувалися як картковий будиночок. З дитинства їй прищеплювали думку про те, що вона майбутня герцогиня. Вчили як себе вести та говорити в товаристві. Покійний герцог, у дні коли їх відвідував, розповідав про успіхи та вподобання її майбутнього чоловіка. І вона як дурненька ловила кожне слово. Брала все до уваги, щоб одного дня стати хорошою дружиною. Вона сподівалася, що її майбутній чоловік теж цікавиться нею. Зрозуміло, що не в такому старанні як вона. Та все ж. Та й старий герцог натякав на те, що вона не зовсім байдужа Крістоферу. Але тепер виходило, що він не те що не цікавився нею. Він навіть не міг приховувати своєї відвертої неприязні. 

        - Що робитимеш? - обережно запитала Сара. 

       Джейн стрепенулася і її обличчя прийняло рішучий вигляд. Надто рішучий на думку Сари. 

       - Я дам йому один-єдиний шанс, Саро. - піднявши очі на стривожену подругу вона продовжила. - Я мушу просити тебе і далі грати мою роль. Тим часом я дам йому шанс пізнати мене справжню. Не сумніваюсь, що як тільки він відволічеться від імені, то зможе бути собою. 

       - Як довго? - з готовністю грати свою роль запитала Сара. 

       - Ті кілька днів, що він проведе в Дерхемі. Не думаю, що в Лондоні нам вдасться його обманути. 

       - О так, знаменита леді Джейн Дорсет розбила чимало сердець відмовляючи на пропозиції руки й серця знатних кавалерів. 

       - Очевидно, що не така вже й знаменита. - посміхнулася Джейн. - І у мене хоча б була важлива причина. На відміну від Вас, леді Сара Грейсон. - змовницьким тоном додала вона.

       - Я все ще чекаю когось особливого. - веселий сміх Джейн заповнив кімнату. 

     Сара була збита з пантелику поведінкою подруги. Вони ніколи не затягували гру довше кількох годин. А тут — кілька днів. Хоча вона й розуміла її. Сара бачила як змінився герцог, коли почув її ім’я. Можливо, він справді зможе полюбити Джейн, якщо не знатиме її імені. Очевидно, ця неприязнь пов’язана з обставинами їх заручин та весілля і тут його можна зрозуміти. Але... 

       - Брукбері! - Джейн покликала дворецького. - Гадаю, Ви зрозуміли, що наша гра продовжується. І звісно ж моїм батькам про це знати не обов'язково. 

      - Як скажете. - стримано відповів дворецький і вклонившись вийшов з кімнати усім своїм видом показуючи своє невдоволення. 

      - Ти впевнена? Ми все ще можемо відмовитися від цього задуму. 

      - Не вірю, що чую це від тебе? - підняла брову Джейн. 

      - А я не вірю, що ми це робимо. 

      - Все закінчиться добре. Я знаю це. 

        Пізніше, крутячись у своєму ліжку, прокручуючи в голові розмову з подругою,  Джейн вже не була так впевнена у своїх міркуваннях. Затіваючи цю гру вона розраховувала на те, що вона триватиме кілька годин. А тут протриматись потрібно буде кілька днів. Вони ще ніколи не затягували обмін так довго. Потрібно бути обережною, щоб не видати себе. Поряд з цим потрібно заполонити серце герцога. Раптом Джейн стало прикро від усвідомлення того, що вона стимулюватиме герцога до зради їй у власному домі. Але ж він і так не тримав їй вірності. Вона сама бачила його з іншими жінками в ті недовгі хвилини, що він бував на балах. Просто тепер вона стане однією з них. Повернувшись на бік Джейн кілька разів штовхнула подушку. Відчуття злості трохи відступило. Завтра їй потрібні сили. А для сил потрібен відпочинок. Відкинувши тривожні думки дівчина спробувала заснути. Та щойно вона закривала очі, то бачила перед собою очі герцога, які пильно стежили за нею.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно