Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

5

       Крістофер піднявся з ліжка з першим промінням сонця. Всю ніч він вертівся і врешті не зміг нормально виспатися. Який був сенс валятися в ліжку, якщо ти в ньому нічим не зайнятий? От якби поруч був хтось як леді Грейсон, то він би точно мав би чим зайнятись. І не лише вранці. Посміхаючись від власних думок він спускався вниз. В надії виїхати звідси якомога швидше він попрямував на пошуки дворецького. І, о диво, у вітальні, сидів предмет його невдалого сну — леді Грейсон власною персоною. 

         - Леді Грейсон! Схоже тепер ранок по справжньому добрий. 

       Джейн від несподіванки стрепенулася. Крістофер застав її зненацька. Зазвичай люди його кола в такій порі ніжаться в ліжку. Навіть її подруга, Сара, вийде з покоїв не дуже скоро. Сподіваючись на можливість усамітнитися Джейн підіймалася з ліжка раніше за інших леді. Зараз це ще й була можливість закінчити вишивку. Про неї не знала навіть Сара. Герцог теж не мав про це дізнатись. Особливо зараз, коли вважає її за іншу. Поспішно прикривши вишиття вона піднялася та зробила витончений реверанс. 

      - Доброго ранку мілорд. 

      - Не сподівався зустріти леді так рано. - у його голосі прозвучало щире здивування.

      - Схоже, я не зовсім звичайна леді, мілорд. 

       - Крістофер.

       - Що? 

       - Моє ім’я — Крістофер. Називайте мене так. Принаймі, коли ми наодинці.

       - Не впевнена, що це буде зручно. 

       - Можете в цьому не сумніватись. 

       - Як забажаєте, Крістофере. - останнє слово вона промовила так, наче смакувала його. Повільно, ніжно, ніби смакуючи вишуканий десерт. Здавалося, що в голосі проскочили нотки хрипоти, які притаманні при сексуальному збудженні. А обличчя стало загадково замріяним. 

       Крістофер спостерігав за нею в цей момент не відриваючи очей. Щось було в ній таке манливе. Але він не розумів що це. Принаймні, поки що не розумів. Леді, що стояла перед ним інтригувала. А незвідане його захоплювало та кликало пізнати. Усі розумні думки вилетіли з голови. Його думки були повністю присвячені Сарі.

      Про себе він відмітив, що учора ввечері він не помилився з кольором її волосся. Воно переливалося всіма відтінками шоколаду. Блакитні очі віддавали синявою ранкового неба на весні. Хоча учора йому здалось, що вони нагадують блакить глибокого озера. І сьогодні, на відміну від вчорашнього вечора, сукня була вже не такою викликаючою і мала невинний виріз, тим самим прикриваючи звабливу білизну грудей. Крістофер мимохіть був вдячний за це. Адже будь вона одягнена подібно до вчорашнього вечора — він би не зміг спокійно вести бесіду. Надто сильне бажання вона викликала. 

        - Мені здалося, що учора Ви були втомленим з дороги. Що ж примусило Вас піднятись так рано? 

        - Не бажаю зловживати гостинністю графа. Мій маєток розташований всього за кілька миль звідси. 

       - Подейкують, що Ви там досить довго не з’являлися. 

       Герцог на хвилину спохмурнів та все ж не змінив свого люб’язного тону. 

       - На це були свої причини. І це дуже давня історія. 

       Джейн зрозуміла, що зараз цю тему краще не чіпати й спробувала змінити хід бесіди: 

       - То що ж Вас змусило приїхати сюди зараз? Тим паче, що от-от розпочнеться сезон. 

      - Граф Дорсет написав листа, що хотів би щоб я приїхав сюди для зустрічі з ним по невідкладній справі. 

     Відповідь герцога була для дівчини несподіванкою. Спершу Джейн заціпеніла не розуміючи ситуації, що склалася. Їй знадобилося все, набуте роками, вміння тримати обличчя. Серце пришвидшило бій, а тіло кинуло в жар. Та попри це вона яскраво відчувала холодок, що почав підійматися по спині. Боячись, аби голос не тремтів, Джейн якомога стриманіше уточнила:

      - Справді? Але ж він сам зараз гостює в знайомих. І, якщо не помиляюсь, то повернеться не швидше як за тиждень. 

        - Ось цього я також не зрозумів. - Герцог нахмурився та стиснув кулаки. Вночі він думав над цим питанням. І дійшов висновку, що граф щось замислив. Можливо він втомився чекати й вирішив “влаштувати” весілля єдиної дочки. Не підозрюючи які думки рояться в дівчини він байдуже продовжив. - Очевидно ми з графом не зрозуміли один одного і мій приїзд був даремним. 

       Джейн хотіла заперечити почути. Але розуміла, що герцог не брехав. Він не знав, що перед ним, Джейн Дорсет, а не Сара Грейсон. Для нього немає сенсу прикидатися. І раптом Джейн почала розуміти, що її батько затіяв. Чого-чого, а сватовства вона не схвалювала. Невже батько не вірив, що цьому шлюбу бути? Та й не лише він, а й мати! Виходить, що саме тому графиня запросила Сару, а не якусь матрону. Якщо вони з герцогом потраплять в компрометуючу ситуацію, то відкрутитися від шлюбу буде практично неможливо. Та чи бажала вона цього насправді? Чим такий шлюб відрізнятиметься від шлюбу за домовленістю? Можливо краще було б відкрити правду. Але герцог в такому разі розізлиться та поїде геть. Але, можливо, варто скористатися витівкою батька та повернути все на свою користь? Крістофер тут. І їй не варто втрачати можливість зблизитися з ним. 

       Стараючись не видати себе, вона крадькома розглядала герцога. Без сумніву він заслужив своє звання неймовірного звабника. Лише один погляд на нього змушував серце битися сильніше. Без сумніву він був складений як справжній атлет. Високого зросту, широкі плечі, при кожному русі руками було видно як на них під камзолом виступають м’язи. Довгі ноги переходили у вузькі стегна. Тепер, бувши поруч з ним, Джейн розуміла чому леді мліють перед ним. І тепер, коли він тут, вона не може допустити, щоб він так швидко зник з її життя. Вона мусить показати йому, що вона не така, як він її сприймає. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍