Елісса Фенікс - Мій бос тиран, Елісса Фенікс

Глава 4: Понеділок

 

Вихідні пролетіли для Аліни дуже швидко. Вона звикла до постійного ритму роботи і практично не помітила, як пройшли два дні. Її думки не покидали Дмитро — вона намагалася переконати себе, що це лише звичайна професійна цікавість, і що жодні емоції не повинні заважати їй виконувати свої обов'язки. Але, попри всі її зусилля, ці думки невідворотно поверталися до нього.

У неділю ввечері, сидячи в кімнаті з телефоном, Аліна зателефонувала мамі. Вона знала, що мама переживає за неї, хоча й не говорила прямо. Вона не любила нагнітати обстановку, але зазвичай з мамою їй було легше розмовляти про свої почуття.

— Привіт, мамо! Як ти? — запитала Аліна, намагаючись приховати легке хвилювання в голосі.

— О, привіт, донечко! Все добре, але ти вже давно не дзвонила. Як там у тебе? Як робота?

Аліна посміхнулась. Її мама завжди була такою турботливою, і навіть через відстань між ними відчувалася ця емоційна близькість.

— Та все нормально. Уже звикла. Перші дні були складні, але зараз наче вже входжу в ритм. Спочатку було багато нових завдань, але зараз почуваюся впевненіше.

— Чудово! А де працюєш?

— В офісі, в одній великій компанії. Я помічник керівника. Знаєш, це зовсім не те, чим я уявляла себе. Але цікаво, і з часом буде легше.

Мама на кілька секунд замовкла, ніби аналізуючи почуте, а потім знову заговорила.

— Як люди на роботі? Ти не перенапружуєшся? Якщо тобі не комфортно, скажи, і ми зможемо щось придумати.

Аліна засміялася.

— Не переживай, мамо, все добре! Там досить строгі правила, але все справедливо. Знаєш, я не злякалася, коли побачила, наскільки все серйозно. А взагалі, люди непогані. Хоча, звісно, один є… ну, він не дає мені просто так відпочити, завжди все під контролем.

Мама зацікавлено запитала:

— А це що, твоїм босом?

Аліна почувалася трохи незручно, згадавши про Дмитра, але вирішила не вдаватися в подробиці.

— Так, це він. Суворий, але справедливий. Взагалі, я думаю, що він хоче, щоб усе було на високому рівні, але це, мабуть, добре. Може, навіть навчить мене багатьом корисним речам.

Мама засміялася, почувши цей відгук.

— Ну, якщо він справедливий, то це вже добре. Здається, ти починаєш розуміти, чому ти там працюєш. Але ти все ж не забувай про себе, добре? Робота важлива, але здоров'я й твій комфорт важливіші.

— Звісно, мамо, не переживай. Я справлюсь! — Аліна зробила паузу, відчуваючи тепло від розмови з мамою, яке розряджало її думки про роботу. — Люблю тебе!

— Я теж тебе люблю, донечко. Ти молодець, на все добре!

Аліна поклала телефон і зітхнула з полегшенням. Здавалося, що мама вмить заспокоїла її, і хоча в душі залишалася легка тривога, Аліна була впевнена, що її вибір правильний.

У понеділок зранку вона прокинулася з енергією і готовністю до нового тижня. Вона вибрала для себе строгий, але стильний образ, який мав підкреслити її професіоналізм. Біла блузка, чорна приталена спідниця, чорний піджак — усе це виглядало дуже елегантно, а туфлі на каблуках додавали їй впевненості. Коли вона дивилася на себе в дзеркало, то відчувала, як з кожним днем набуває більше впевненості в своєму професіоналізмі.

— Ти виглядаєш чудово, Аліно, — сказала вона собі в дзеркало, розчісуючи волосся. Вона не мала часу на сумніви. Прийшов час продовжувати працювати.

До обіду Аліна була дуже зайнята. Роботи було дійсно багато, і кожна нова задача ставала для неї маленьким досягненням. Вона намагалася не звертати уваги на свої хвилювання і фокусувалася на виконанні завдань. В кінці дня відчувала, що почала ставати частиною цього світу, і хоча вимоги Дмитра були дуже високими, вона бачила, як сама розвивається.

Після обіду, коли кілька годин безперервної роботи відчутно втомили її, Аліна вирішила зробити невелику перерву. Вона взяла чашку кави і сіли за робочий стіл, намагаючись розслабитись і переглянути документи. Важко було зосередитися на роботі, коли навколо все нагадувало про її перші тижні в компанії.

Але ось момент, коли, тримаючи чашку кави в руці, вона просто не розрахувала силу свого руху. Легкий поштовх і... гарячий напій вирвався з чашки і пролився прямо на неї.

— Ой, ні! — вигукнула вона, моментально підхоплюючи серветки й намагаючись витерти себе від кави, яка залишила темні плями на блузці. Вся її спокійна поза зникла, коли вона зрозуміла, що зробила це прямо під час робочого процесу.

Аліна швидко зняла блузку, намагаючись не панікувати. Вона знала, що треба швидко залагодити ситуацію. Піджак вона не хотіла забруднити, тому вирішила застірити блузку прямо на робочому місці. Тільки вона почала хапатися за запасну футболку, як раптом двері офісу відчинились.

Дмитро. Він стояв на порозі і спостерігав за нею.

Аліна застигла, і їхні погляди зустрілися. Він не зміг стримати здивування, побачивши її в такій ситуації. Аліна відчула, як її обличчя почервоніло, а серце забилося швидше.

— Аліна, це що, робочий процес? — спитав він суворим тоном, хоча в його голосі, на мить, можна було почути зацікавленість.

Вона швидко намагалася зібратися, все ще тримаючи блузку в руках, і поглянула на нього.

— Це не те, що ви подумали... Просто випадковість. Я... я пролила каву.

Дмитро не зміг не усміхнутися, хоч і це було не зовсім видно за його кам'яним виразом обличчя. Він кивнув, мовляв, зрозуміло, і зробив крок назад, не забуваючи залишити за собою нотку влади в кожному русі.

— Зрозуміло. Наступного разу будьте уважніші, — сказав він коротко і вийшов, залишаючи Аліну в глибокій розгубленості.

Вона заспокоїлася лише через кілька хвилин, глибоко зітхнувши. "Ну, і початок дня", — подумала вона, піднімаючи блузку з підлоги.

Дмитро стояв на порозі, уважно спостерігаючи за Аліною. Вона намагалася впоратися з ситуацією, коли пролила каву на свою блузку. Спочатку її нервова посмішка була легкою, але коли вона зрозуміла, що ситуація потребує більш серйозного підходу, її рухи стали менш виваженими, а самовладання — більш розсіяним. Крок за кроком вона знімала блузку, і цей момент для Дмитра став абсолютно непередбачуваним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍