Елісса Фенікс - Мій бос тиран, Елісса Фенікс

Аліна стояла перед ним, зовсім не очікуючи, що хтось може увійти в той момент. Вона була у своїй білій білизні, злегка червона від сорому, її погляд поспішно шукав що приховати. Дмитро не зміг одразу відвести погляд, хоч і відчув певну напругу через непередбачуваність ситуації. Вперше за весь час, що він працював із нею, він побачив її такою відкритою, без маски професіонала. Відчуття від цієї миті було складним: він бачив у її постаті не просто працівника, а людину з реальними почуттями, яка, можливо, переживала більше, ніж вона дозволяла собі показати на роботі.

І хоча ситуація була досить некомфортною для обох, Дмитро не зміг не помітити її природну привабливість. Вона виглядала ніжно, навіть у простому лівчику — без того намагання справити враження, яке завжди було присутнє в її поведінці. Це було щось справжнє, момент на межі між роботою і особистим.

"Вона виглядає такою безпосередньою," — подумав Дмитро, і цей погляд на неї змусив його відчути дивне тепло в грудях. Він на мить забув про все інше — про роботу, про правила, про те, як суворо він звик ставитися до колег. Цей момент був іншим. Це був погляд на людину без прикрас, коли вона була просто собою, без захисту і без намагання виглядати ідеально.

Аліна зрозуміла, що вона стоїть перед ним в такому вигляді, і її обличчя одразу стало червоним від сорому. Вона спробувала швидко накинути піджак, аби прикрити себе. Але Дмитро встиг помітити, як її погляд став зосередженим, і як вона невміло намагалася повернути контроль над ситуацією. Це було неймовірно людяно і… справжньо.

"Вона не схожа на інших," — думав він, відчуваючи, як його розум намагається знайти підходяще пояснення своїм емоціям. Йому сподобалось, як вона була безпосередньою, наївною в своїй непідготовленості до такої ситуації. Вона не намагалася приховати свою нервозність, вона була справжньою.

Дмитро поспішив відвести погляд, відчувши, як його серце б'ється швидше, а думки почали мішатися. Він не міг дозволити собі впустити це в свідомість, тому що розумів: він не повинен відчувати такого.

"Це просто випадковість, і нічого більше. Вона нова на роботі, це було дрібницею." Він намагався переконати себе, що ці емоції не повинні вплинути на його ставлення до неї як до співробітниці.

Але не можна було забути, як вона виглядала в цей момент. Як вона виглядала абсолютно по-іншому, ніж звичайно, коли намагалась бути бездоганною і правильною. Це змусило його замислитися, що, можливо, саме в цих невидимих дрібницях і є справжній характер людини.

Дмитро зробив кілька кроків назад, щоб вийти, намагаючись зберегти нейтральний вираз обличчя, хоча всередині його емоції вже билися.

— Наступного разу будьте уважнішими, — сказав він коротко, щоб згладити ситуацію, і вийшов з кабінету, даючи їй можливість зібратися з думками.

Аліна залишилася в тиші, вона відчула його погляд навіть після того, як він вийшов. І хоча все сталося так швидко, цей момент залишив у її пам'яті слід — не тому, що це було щось погане, а тому, що це була ще одна грань їхньої взаємодії, яку вона ніколи не очікувала побачити.