Тая Смоленська, Аріна Вільде - Татусь під ялинку, Тая Смоленська, Аріна Вільде

У повній тиші, виходячи з кабінету, я все ще сподівалася, що за день-два батько відтане, попросить вибачення і все буде як раніше. Що матері вдасться його переконати. Але про всяк випадок одразу ж помчала в найближчий банк, щоб спустошити свої кредитки. І не прогадала. Тому що вже до ранку всі мої рахунки були заблоковані, квартиру виставили на продаж, і єдине, чого не зміг торкнутися батько - мій автомобіль.

Найімовірніше, таким чином він думав натиснути на мене. Розраховував, що через кілька тижнів я здамся і сама прийду до нього. Але він забув, що я справжня дочка свого батька і в гордості мені немає рівних.

Спогади того часу принеслися вихором у моїй голові. Але звісно ж нічого з цього я не сказала Матвію.

- Це був випадковий зв'язок. Я навіть не пам'ятаю обличчя того хлопця, - і навіть не збрехала.

- Ти не схожа на дівчину легкої поведінки, - після паузи підсумовує він.

- Раз на десять років трапляється, - усміхаюся, приховуючи смуток, - о, лише три хвилини до Нового року. Потрібно наповнити келихи.

Дівчата, сьогодні протягом дня діятиме знижка на книгу "Примусове одруження". Приєднуйтесь, якщо ще не читали❤️

Я готувалася до весілля з коханою людиною, приміряла білу сукню та вибирала букет нареченої. Моє життя здавалося ідеальним, поки не з'явився Ярослав Богданов. Він не залишив мені вибору: викрав, а наступного дня зробив мене своєю дружиною.
- Що це? - Запитую з подивом, дивлячись на простягнутий мені документ.
- Свідоцтво про наш шлюб. З цього дня ти моя дружина. Аліна Богданова – звучить, правда?
- Ти божевільний! Я ніколи не буду твоєю! - відкидаю проклятий папірець, не зводячи лютого погляду з чоловіка, якого бачила всього кілька разів у житті.