Влада Клімова - Ти - моя пристрасть, Влада Клімова

Я бачу як він завівся. Від абсолютно випадкової теми цього «грифа» просто понесло. І чому я весь час порівнюю його з орлом? Може через ніс, що схожий на дзьоба? Або через той фатальний погляд. Тільки ж орел - істота поважна. А це -дикий звір, що вміє лише вбивати.

За власною оцінкою на сьогодні я виконала все задумане й продовження на яке він очікує, не трапиться! На мене чекає бідолашний Анвар і дядько Робер вдома хвилюється.

Що ж, грайливо встаю перед цим покидьком, випрямляю й без того стрункий стан та відверто демонструю дівочі принади. Тепер Еміль більше схожий не на орла, а на голодного тигра, що ось-ось дотягнеться до своєї дичини аби відірвати перший шмат. Та не з його щастям!

– Пішли! Пізно вже... – кліпаю від природи довгими віями й кладу гроші на стіл.

– Ні-ні! Облиш. Я вже розрахувався. Сьогодні такий чарівний вечір, що мені просто важко стримувати парубоцьку поведінку. І ще минулого разу я побачив сміливу амазонку, а тепер - чарівну красуню. Ти поєднуєш у собі геть протилежні особистості й це неймовірно надихає, – чесно стверджує він, що програму-мінімум я виконала і нам пора розбігтися. Та бачу, що мій співрозмовник навпаки вже підбирає в голові способи з камасутри.

І на вулиці сьогодні тихо. Мов спеціально ніхто не б'ється й поодинокі ліхтарі створюють атмосферу романтичної дійсності. Та ось я цілком випадково чіпляюся за якусь перешкоду під ногами й Еміль обережно та міцно хапає мене за руку.

У цей момент відбувається щось непередбачуване... Моя голова стискається невидимими лещатами, а всередині спалахує незнане дотепер полум'я. Я намагаюся контролювати себе та заливаюся істеричним сміхом. Хоч розумію, що в думках мені геть не смішно. Що це таке?

Я вже кілька місяців займаюся сексом з чоловіком, що всім єством кохає мене. Він вправний і ніжний. А ще раніше я була захоплена молодим нарцисом, привабливим і гарячим. Та все це абсолютно не те. Наразі я відчула, що до мене доторкнулася доля чи смерть... Або й те й інше. Я висмикую руку та намагаюся сказати спокійніше:

– Дякую. Ось і підтвердження, що мені пора відпочивати. І як спеціально: поруч жодного таксі!

– Навіщо воно тобі? Моя домівка з радістю прийме нас на відпочинок. І в ліжку місця для обох буде достатньо. Я не хочу знову просто так відпускати. Ти в мене поцілила... – прохопилися дивні слова та він прикусив язика й грайливо додав: – Не обіцяю бути вихованим, але щось мені підказує про необхідність ближчого знайомства. Прошу тебе, ходімо!

З його очей до моїх прямує пекельне світло й тепер мені справді стає страшно. Ні, не за життя, а за те що продовжує відбуватися всередині. Я ж пам'ятаю, що бажала підкорити Його - Собі, а не навпаки. Оце харизма! Такої потужної енергетики я не зустрічала ніколи у житті.

Тепер зрозуміло: чим він славиться серед певних кіл. Хоча про нього й не сурмлять таблоїди. Навпаки цей звір вирізняється особливою втаємниченістю і тому знайти його було нелегко. Та коли б не випадковий збіг, я й досі шукала б у своїй голові примарну тінь. Але тепер Він стоїть переді мною, наче скеля й намагається поглинути своєю магічною масою.

Я покірно опускаю очі, коли поруч з'являється нічне таксі. Тоді я підіймаюся навшпиньки, щоб дотягнутися до його щоки й обережно торкаюся губами. Від цього дотику він аж захрипів. Я на відмінно виконала й це завдання!

– До побачення, мрійнику! Вибач, не можу залишитися. Родинні справи чекають. Я знаю: де шукати тебе і ми обов'язково ще зустрінемося... – прослизаю на заднє сидіння й бачу як він тримається долонею за зваблену мною щоку. А ще в самій мені просто вирує незвіданий буревій.

Я махаю рукою на прощання й таксі мчить мене з цього проклятого місця. Зачароване воно чи що? Я ж готувалася до знищення, а тепер розтанула з невідомої причини й зібратися до купи ніяк не можу.

– Дядечку Робер, я сьогодні заночую у подруги. Не хвилюйтеся. Ми вже прямуємо до неї у таксі, – спочатку намагаюся відкараскатися від опікуна й таксист лише пирхає від сміху, а потім набираю Анвара:

– Привіт! Ти ще не спиш? Хвилин через двадцять я у тебе.

РОЗДІЛ 10

АНВАР

Чесно кажучи: мені його шкода! Чому я така жорстока з ним? Випросила у людини знання для помсти, спровокувала почуття до себе та й пішла займатися власними справами. Хоча це як подивитися. Він і до нашого знайомства не сяяв щастям. А зі мною пригадав молодість, відчув себе дбайливим і закоханим. Що в цьому поганого?

Я заходжу до напівтемного помешкання. Величезна свічка горить на столі. Анвар стоїть посеред кімнати й уважно вивчає: чи я ціла? Невже тільки це йому цікаво через стільки днів?

– Доброї ночі, вчителю! З чого такі хвилювання? Справа йде як по маслу. Ця тварюка довірлива й керована. Мені геть не важко буде зробити те, що задумала, – притискаюсь я до його грудей, а він цілує мене в маківку й тяжко зітхає:

– Знаю я твій задум. Кинути мене й зачарувати молодого самця. Тільки він стріляний ворон і запросто обіграє тебе. Навіть не помітиш, як спочатку опинишся в його ліжку, а потім під ножем. Свідки йому не потрібні. Я про це тобі сто разів говорив. Награється й знищить. А я не можу втратити тебе! Розумієш?

– Так, мсьє! Все розумію. Навіть те, що ти говориш дурниці. Без грошей вони не вбивають, а мене поки ніхто не замовляв. І він геть не уявляє: з ким має справу. Для нього я тупенька ослиця з передмістя. Скажи, а свіже молочко є? Бо я така зголодніла! – прямую до кухні й відкриваю холодильник.

– Звісно є. Та сулія, що зліва. Господи, якби ж ти знала: який я голодний... – підходить він позаду й усім тілом притискається до мене.

Я заплющую очі й повертаю голову так, що він торкається моїх губ. Тепер я хочу поцілунок. Розвертаюся, ставлю посуд з молоком на стіл та обвиваю руками його за шию. Наші вуста зливаються в шаленому пориві. Обоє блаженно стогнемо і дихаємо рвучко та забуваємо про все.

– Нікуди не відпущу... Сьогодні залишишся зі мною. Допоможеш мені знову відчути себе живим. Без тебе я не існую... – солодко шепоче він і намагається взяти на руки та я не дозволяю. З його здоров’ям гепнемося тут удвох та щось зламаємо йому? Тільки цього мені не вистачало!

– Каліфе мій, не треба! Я на хвилинку в душ і відразу прийду. Потім скуштуємо молочка. Я теж страшенно скучила за блискавками твоїх очей у мені, – вислизаю з його рук і прямую до ванної кімнати.

Він покірно відпускає й молиться. Я вже звикла. Звідкись цей вбивця знає купу молитов. Тільки про них я не питаю. Навіщо мені знання з іншого віросповідання? Я й своїх ніколи не вивчала. Може потім, як постарішаю або наберуся гріхів? А поки мені треба ретельно позмивати з себе чужі аромати та накопичений між ногами слиз, що з’явився там від думок про велетня-кілера.

Тепер я готова. Легкою ходою пантери йду до ліжка гола-голісінька. Знаю, що Він чекає мене саме такою. І дійсно Анвар лежить вкритий легенькою ковдрою та навіть у мерехтінні свічки на його животі помітний звабливий горб. Я геть не спеціаліст у розмірах пенісів, але мій перший - дійсно гігантський (довгий і товстий). Тому мій турботливий коханець завжди щедро працює над прелюдіями.

Тільки коли відчуває повний транс - занурює в мене свого велетня, а я збуджена до відчаю, майже відразу кінчаю і вже потім ми навпіл починаємо втрачати розум. Ось і тепер якийсь час він милується тим, що бачить. Потім простягає до мене обидві руки й, не тамуючи спраги, просить:

– Йди до мене. Хочу віддати тобі все, що припас за ці довгі дні. О, Аллах, навіщо ти така прекрасна...

Я забираюся під шовк ковдри й липну до нього прохолодним тілом, а він просто пульсує бажаннями. Бере мою руку й кладе на те, що здригається й лоскоче всі мої нерви, з голови до ніг. Я починаю мовчки мастурбувати, а Він закриває очі та дихає все важче: