Влада Клімова - Ти - моя пристрасть, Влада Клімова

Скоро моє бажання здійснюється. Еміль уміє читати на відстані мої думки й тому з’являється на широкому подвір'ї. Він дістає з пікапа додаткове обладнання для перероблення винограду й тягне до виноробні. А потім виходить трішки зморений, але такий засмаглий і жаданий, що я просто мрію аби швидше настала ніч.

Ми смакуємо домашніми стравами та вкладаємо у ліжечка малят. А потім прямуємо до улюбленої спальні й Еміль якось загадково каже:

– Пані Сандерс, а в мене є для Вас сувенір.

– Я знаю, пане Емільєн, і дуже на нього чекаю... – підтримую його офіційну тональність, а сама тягнуся до солодких вуст. Я ж з самого ранку Його ще не цілувала й дуже скучила.

– Ні, не той. З першої зустрічі, побачивши сяйво твоїх очей я мріяв, що колись зможу подарувати оце, – він дістає з кишені коробочку і вдягає мені на шию фантастичне кольє, обсипане діамантами...

– Емілю, навіщо? Я й так тебе одного на світі кохаю! Пам’ятаю ту мрію, але тоді ми ще не знали, скільки всього переживемо і нас поєднає непереборна пристрасть та блаженне щастя.

– Саме так. Там, на бульварі Барбес, я причарував тебе і вже нікуди не відпустив би від себе, – схиляється до мене Він і ми забуваємо про цілий світ, щоб подарувати одне одному ще одну ніч Кохання.

Ось так буває у житті. Спочатку думаєш, що в тебе все в порядку. А потім приходить Він і перевертає маленький світ жорстоко й невблаганно. Та поступово, своєю розбитою душею, гоїть взаємні рани й полонить назавжди.

Щодо адвоката Шантоні, то після лікарні він продав маєток і коледж та розподілив кошти між кількома дитячими будинками. А сам доживав віку в маленькій квартирі й разом з комісаром де Фонте вони розкрутили ще не одну складну кримінальну справу.

По-людськи, мені його звісно шкода, але я не можу ризикувати своїми найдорожчими на землі. Та й про те, що він мій батько я ніколи не дізнаюсь. А наш рідний Париж ми з родиною обов'язково відвідаємо. Колись. Дуже нескоро.