Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал

Розділ 2

 

Тепер же, у Кривому Розі, вони намагалися почати життя з нуля. Але все здавалося таким крихким.

— Бабусю, ми знайдемо лікаря, і тобі стане краще, — впевнено сказав Андрійко, сідаючи поруч.

— Дякую, дитино, — прошепотіла вона. — Але мені головне — знати, що ви обоє будете в безпеці.

Стас мовчки стояв біля вікна, вдивляючись у далечінь. Його думки були зайняті тим, як врятувати сім'ю в цих умовах. Галина Михайлівна, хоча й майже нічого не бачила, відчувала його біль і тривогу.

— Стасику, ти сильний. Ми впораємося, — раптом сказала вона, ніби відчувши його думки.

— Я знаю, бабусю, — відповів він, обертаючись. — Ми впораємося. Разом.

— Бабусю, я знайшов роботу в авто майстерні. Завтра мій перший день на новій роботі,- сказав Стас.

— Ого, круто. А можна я буду допомагати, - запитав Андрійко.

— Ні, брате, тобі треба навчатися та комусь треба бути з бабусею, - сказв Стас.

— Добре, брате, - сумно сказав Андрій.

       Життя Галини Михайлівни кардинально змінилося після обстрілу, тривале лікування дало свої результати. Світ, який колись чорним, тепер зводився до розмитих силуетів та відтінків сірого. Довгі місяці лікування в офтальмологічному центрі стали випробуванням не лише для неї, а й для всієї родини. Але незламний дух Галини Михайлівни допомагав їй боротися. І ось, нарешті, з’явилися перші проблиски надії – вона почала розрізняти контури предметів лівим оком. Це було як диво!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍