Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал

      Різдво для Матвія завжди асоціювалось із родиною та сімейним теплом. Але родини у нього не було, а старенька мати поїхала до своєї сестри. Тому він вирішив, що зустріне це Різдво сам, або піде до Миколи, той частенько запрошував Матвія до себе на пиво. Але у розмірене життя Матвія  влетів мале "торнадо" - Олексійко. Малий кріпко зачепив серце Матвія. Та й Світлана не раз змахувала свої сльози, коли дивилась на них. Малий постійно сидів на руках Матвія і маленькими оченятами зазирав в саму душу. Олксійко почав допомагати Матвію, то викрутку принесе, то деталь якусь подасть, то бутер принесе, коли Матвій зовсім втратить лік часу. 

       - Приходь до нас з мамою зустрічати Різдво, - попросив малий, якось напередодні Різдва, і малі оченята почали пропалювати Матвія, чекаючи на його відповідь.

       -  Ти живеш сам. Я це точно знаю. Мені Микола сказав,- констатував факт Олексійко.

      -  Я постараюсь,- відповів, посміхаючись Матвій.

     - А мама знає, що ти мене запросив?,- поцікавився Матвій.

     - А давай ми зробимо їй сюрприз,- лукаво посміхнувся Олексійко та підморгнув Матвію.

     - А якщо ця ідея їй не сподобається? Перепаде нам обом,- зауважив Олексійко.

    - Я скажу, що то була моя ідея, - сказав Матвій.

    На тому вони і розійшлись по домівках. Олексій весело щебетав до Світлани та тягнув її додому, а Матвій заклопотано став збирати свої речі й швидко зник, квапливо відкланявшись.

     "Якість вони обидва загадкові",- подумала Світлана та посміхнулась. 

       Настав Святий вечір. Світлана накривала на стіл та виставляла свої кулінарні шедеври. "На диво випічка гарна і навіть світло не вимикнули сьогодні ніразу",- подумала Світлана. Тут раптом хтось почав дзвонити у двері. 

"Може кума Наталя прийшла", - прийшло на думку Світлані.

- Добрий вечір, впустиш?,- спитав Матвій та широко посміхнувся. Поголений, в новій сорочці, що визирала з-під куртки та чоботах, що аж блищали. "НІчого собі", - майнула думка у Світлани.

- Проходь, чого стоїш холод впускаєш?

- Дякую, - сказав Матвій та ніжно обійняв Світлану.

...Що буде далі? Ніхто не знає. Але одне зрозуміло: війна назавжди змінила їхнє життя. І тепер вони повинні навчитися жити з цим новим досвідом, знаходити в собі сили йти далі та будувати своє майбутнє. Яким воно буде – покаже час.

Кінець