Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Глава 3.

Мама зв'язалася з Томасом, батьком Алекса. Поцікавилася, чи далеко його друг, менталіст. А Алекс попросив Гора і хлопців приїхати і допомогти. Алекс бачив, що я навіть кошеням поводжуся неспокійно і немов щось намагаюся зняти з шиї. На спроби до мене наблизитися, реагую погано і немов нікого не впізнаю. Тільки, коли Алекс обернувся, я спробувала під нього забратися і сховатися. Мені стали муркотіти і спробували вилизати. Від вилизування ухилилася і сховала голову під лапою.

— Алекс, відійди від неї, — попросив Ліріт, — я допоможу дівчинці. На неї чинять ментальний тиск. Хтось сильний і її щитів не вистачає. Лія, тобі потрібно обернутися, тільки тоді зможу допомогти.

Ліріт приїхав із Томасом, а одразу за ними приїхав Гор та інші друзі Алекса. Я не відразу зрозуміла, що мені кажуть. Але коли взяли під передні лапи, побачила незнайомого чоловіка. За мить зрозуміла, що голова вже не болить.

— Так, погляд прояснився, уже добре. Тобі потрібно перетворитися, я огорну тебе додатковим ментальним щитом. Гор, сідай на підлогу в неї за спиною. Ліє, як перетворишся, бери мене за руку. Зрозуміла?

— Мур.

— Молодець, малятко.

Варто було перетворитися, голову прострелило сильним болем, але лише на секунду.

— Як почуваєшся?

Відповісти не встигла, по новій накрило видіння. Те саме, що й бачила, тільки спочатку. І тепер, мій мимовільний компаньйон, бачив усе те саме, що і я. А ще, він мене посилював. Ми з ним пройшлися по планах правителів сусідньої держави. Я відчувала його здивування, і те, як міцно він двома руками тримає мої руки.

"Пора виринати, побачили все, що можна. Це, якщо що, майбутнє. Якщо хочете, можемо піти подивитися, що вони зараз роблять. Це буде логічно. Тримайтеся міцніше".

Ліріт тільки міцніше стиснув зуби, а крапелька поту скотилася в нього по лобі.

— Бідолаха, — сказала мама і пішла робити всім чай. — Відчуваю, донька знайшла щось цікаве і з хорошою компанією вирішила все перевірити.

Алекс задумливо подивився на Гора.

— Так, нам би її в команду. Щоправда, не впевнений, що я стільки витримаю.

— Це справа практики. Зараз можеш із Янушем тренуватися. Йому підтримка теж потрібна. І як я знаю, знання мов.

Томас усміхнувся, про нашу маленьку суперечку не так давно, йому вже мій батько розповів. Ліріт сіпнувся, намагаючись розірвати ментальний зв'язок. Я на нього тихо зашипіла.

— Що вони не поділили? — запитав Томас у Гора.

— На нас скоро нападуть, Ліріт нервує. А Лія хоче додивитися.

Мама зітхнула і стала прибирати все зі столу. Алекс із батьком допомогли їй усе зайве прибрати і меблі навіть пересунути. Щоб маневрувати було простіше.

— Мамо, сховайся, — перше, що я сказала, виринаючи з видінь. — Найкраще в кабінеті в батька і набери його. Просто скажи, що допомога тут дуже потрібна.

— Це м'яко сказано, — пробурчав Ліріт, набираючи повідомлення тим, хто залишився з їхньої з Томасом четвірки, — Сподіваюся, зможуть швидко приїхати. Ліє, може, ти з мамою сховаєшся?

— Не допоможе. Мене підуть шукати.

— Ми будемо спереду, Алекс, Гор ви за нами, Лія, ти по центру, між нами.

Сказати що-небудь не встигла, у будинок увірвалися і відразу з ходу почали атакувати. До того ж, вони все прибували і прибували. Потім нарахувала п'ятнадцять дорослих чоловіків. Дивно, що за мною послали саме магів. Четвірка моїх захисників трималася добре, але поки що тільки встигали відбивати заклинання і тримати захист. Ведіння підказувало, що якщо хочемо вижити, то потрібно атакувати. І нападати мені потрібно дрібними, простими заклинаннями. Але тим не менш, вони теж небезпечні. А щось більш небезпечне, припасти на трохи пізніше. Мої атаки помітив спочатку Алекс із Гором, тільки потім Томас із Лірітом.

Бачила, що чоловіки хочуть поговорити, але явно не зараз, а тільки коли виживемо і впораємося. Кілька нападників знепритомніли через мої дрібні капосні заклинання. А через решту заклинань, нападники вишикувалися так, як мені потрібно. Я ментально передала прохання Ліріту і той, у потрібний момент, просто відсмикнув Тома вбік. А нападників просто змело на інший край вітальні і загорнуло немов у рибальську сітку. І точно так само підвісило під стелею. Чаклувати вони вже не могли. Хоча, були живі й зараз тріпотіли немов риба, викинута на берег.

— Гарний улов, люба! — захопився Ліріт. — Не розслабляйтеся — сказав він хлопцям.

— Ми це заклинання вчили у випускному класі! — сказав у мене за спиною Гор.

— Я думав, ти просто в школі вчишся, — сказав Алекс здивовано.

— Алекс, мій дар — це теж магія, — сказала дуже тихо, так, що тільки перевертні почули. — І спробуй, перебуваючи в академії, маючи відкритою магію, ухилятися від навчання. Скоро на своїй шкурці дізнаєтеся, як це.

— Ти ж кошеня! — вигукнув мій котик.

— Угу, тому магістри навчили мене тільки магії у всіх її видах і ракурсах, і рогами вперлися, коли я говорила, що хочу навчитися битися і оволодіти зброєю.

— У кого там роги? — здивувався Ліріт.

— Це образно, і один рогатий з'явився, ближче до випускного у Януша. Якраз, володіння зброєю і викладає. Але зброю мені так і не дали, — сказала ображено.

— Ти в ляльки повинна була грати, — промовив Алекс, шокований моєю відповіддю.

— Ляльок я колекціоную завдяки тобі, татові й дідусеві. І в них я перестала грати років у п'ять. Цих потрібно зв'язати, скоро прокинуться.

Вказала на тих, хто поки що лежав непритомний, за сіткою. Чоловіки їх швидко зв'язали, а тих, хто в сітці, спочатку приспали. У всіх перевірили кишені, назбирали безліч різних артефактів. З підмогою приїхав батько з братами та дідусем. Мене дружно обійняли, потім, також, маму, що спустилася. Бандитів відвезли. Трохи пізніше дізналася, що вони, всі нападники, були під примусом. Їм вшили артефакт, що робив їм дуже боляче, якщо вони відмовлялися виконувати наказ.

— Так, ти добре магією володієш, — сказав сумно Алекс.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍