Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

— Гаразд, пішли додому кошеня.

Мама помітила мій стан і винувате обличчя Алекса.

— Що у вас уже сталося?

— Я щось не те запитав, здається.

— Боюся запитати, що в моєї доньки такого можна запитати, щоб її засмутити.

— Усього лише про мови запитав, я пам'ятаю, що вона і двадцять років тому їх знала. І запитав, коли вона встигла їх вивчити.

— А, це, — мама відвела погляд. — Ходімо на кухню, поговоримо. Трійка твоїх, дузів не проговориться?

— Ні.

— Тут немає нічого кримінального, просто трохи незвичайного і нестандартного. Лія в нашій родині з'явилася 24 роки тому, коли їй було всього дев'ятнадцять. Мовчи і просто слухай не перебиваючи. Не знаю, чи говорили вам у військовій школі або академії, але тоді був другий розрив простору, — хлопець просто кивнув, — Лія народилася в іншому світі і ледь у ньому не загинула.

— Але їй тоді було дев'ятнадцять, це ж зовсім маленька...

— Алекс, я ж просила помовчати, — сказала мама суворо. — Ти вже й забув, що вона на зріст була набагато вищою за однолітків. Зараз у неї зріст такий самий, як і тоді. Хоча, вона встигла стати нижчою і потім знову вирости. Сонечко, ти заспокоїлася? — я кивнув. — Якщо хочеш, можеш сама розповісти, чому прийшла в інший світ.

— У тому світі люди живуть набагато менше, ніж тут. І в сорок з гаком уже можуть мати дорослих дітей.

Мама з Алексом синхронно фиркнули. А я, опустивши очі в чашку з чаєм, що мама мені підсунула, розповіла про те життя, що пам'ятала в тому світі. Як переїжджала з однієї квартири в іншу, і про те, як мене поранили і кинули друзі. Підняла погляд, подивилася на Алекса. Він сидів, щільно стиснувши губи, і здавалося, не дихав.

— Вона тоді на чистій упертості дісталася до розриву і перейшла. Як лікарка, можу сказати, це треба мати неабияку силу волі і жагу жити. Тоді Рік і приніс її лікарю. Її змінили генетично, взявши нашу з Ріком кров і генний матеріал. Тепер, навіть за аналізами, вона наша рідна донька. Але навіть тоді, дивлячись на неї, ми бачили схожість. Коли я її вперше побачила, у мене було відчуття, що я знайшла доньку. Це сталося просто в один момент. А вона була така тендітна, як зараз.

— Загалом, розуміння всіх мов було відразу, — сказала я — зараз я вчуся писати. Точніше я й раніше вчилася, просто рідше практикувала і руки болять від письма. А тут ще й школа і купа завдань і багато моїх хотілок.

Алекс різко згріб мене в обійми і стояв, уткнувшись носом у мою маківку.

— Ще, Алекс, ми хоч із тобою і фиркаємо, що в тому світі менше живуть, але це правда і ментально дорослішають там набагато раніше. Тому, вона відразу поводилася як доросла. І ми її вчили бути дитиною і прожити нормальне дитинство. Тому що там його фактично не було. Там вона була сиротою, що жила з літньою бабусею. Яка ледь справлялася, щоб виростити онуку і не піти слідом за сином. Лія втратила батьків і брата в чотири роки і бачила їхню загибель. Це був удар для дорослої жінки, її бабусі, але це був ще величезний стрес для маленької дитини.

Алекс, не випускаючи з обіймів, сів зі мною на диван. Мама дивилася на нас із посмішкою. А потім помітила, як мої очі почали світитися блакитним.

— Не вчасно, — тихо сказала мама, — у малятка видіння — вона набрала чоловіка. — У Лії видіння. Люба, ти можеш розповісти, що бачиш? Чи краще Янушу приїхати?

— Ні, — просипела я, — його спробують убити сьогодні, машину хочуть підірвати. Його хочуть усунути.

— Це тільки для мене попередження? — почула спокійний голос брата.

— Ні, бар'єр, вони знайшли спосіб його зламати і будуть прориватися.

Вивернулася з обіймів Алекса і обернулася. Він спробував доторкнутися до мене, я на нього зашипіла. Матері теж не дала до себе доторкнутися.

— Мамо, не чіпайте її, вона щось побачила, що їй дуже не подобається і так реагує. Але, судячи з того, що назад не перетворюється, ведіння не припиняється. Його має хтось побачити і допомогти їй. Алекс, як у тебе з менталом?

— Нуль. Гор, менталіст.