Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

Глава 31

Коли вляглася перша метушня, в таверні вибухнула запекла суперечка.

— Ми не зобов'язані втручатися, — Тарк намагався бути логічним.

— Так, і це невтручання обійдеться нам життям однієї юної магічки, за сумісництвом асхалута, — з лютим блиском в очах, Хірано зараз сам був схожий на дракона.

— Чому життям? — Корін сидів на лавці, однією рукою притиснувши до себе Риль, другою наполегливо намагаючись влити в сестру гарячий хміль. Виходило погано. Риль цілком пішла в себе, мало реагуючи на оточуючих. Все, що емзеспівці змогли від неї добитися — дракон смертельно поранений, а найнеймовірніше, що підставитися ця ящірка примудрилася десь в іншому світі. Тарк тільки зубами скрипнув від досади. Як же мав рацію маестро-казкар зі своїми ідеями. Лускаті, щоб у них хвости відвалилися, все-таки вміють відкривати портали. І тепер цей кровний братик має нахабство подихати портал знає де.

— Риль, Риль, — Хірано досить безцеремонно потряс дівчину, чим заслужив багатообіцяючий несхвальний погляд Коріна, — тобі встигли вибрати грона?

— Ні, — дівчина мляво похитала головою.

— Так я і думав, — Хірано відійшов від Риль, не стримавшись, упечатав кулак в поверхню столу, — занадто мало часу було у драконів для підбору пташеня, а без нього асхалут піде за драконом.

— Командире, чисто теоретично я можу спробувати прокласти портал, використовуючи прив'язку Риль, — почав було говорити Ріглі, але осікся під пронизливим поглядом командира.

— Я теж багато чого можу чисто теоретично, — посміхнувся маг, окинув поглядом притихлу компанію, — що, герої, ніяк всі готові сунути голову в яму, де навіть дракони по мізках отримали?

— Нам не обов'язково там буде битися, — втрутився Хірано, — витягнемо ящірку і всі справи. Вони, взагалі-то, в першій подобі дуже живучі. Трохи допомоги, і виживе обов'язково.

— О-от! — підняв палець вгору Тарк, — а мене особисто дуже турбують ті обставини, що довели живучого лускатого до межі. Одна надія, що ми не встигнемо привернути їх уваги, — командир прийняв рішення. — Всім десять хвилин на збори. Екіпірування по повній. Ріглі, що з резервом?

— Майже повний, я не дуже витратився на пошуки.

— Дуже добре. Хірано, так розумію, ви з нами. Тільки врахуйте, з цього моменту ви член бойової групи і мої накази — це саме накази, а не рекомендації до дії.

Хірано кивнув. Тарк в ньому особливо і не сумнівався. Працював же раніше. Хоч і з дивацтвами, але мужик надійний.

— Риль, ходімо, — командир підхопив дівчину під руку, — я підберу тобі спорядження. Портал знає, що нас там чекає. Я ж як відчував, що ці лускаті воїни влипнуть по самі крила. Не дарма вони так поспішали нас спровадити, та тебе разом з нами.

Риль до цих слів Тарка байдуже йшла за магом. Тупий біль прийдешньої втрати вигризав усі сили, все, що відбувається, тонуло в пелені байдужості.

— Не переживай, ми його обов'язково витягнемо, — Тарк поклав руку дівчині на плече, підбадьорливо стиснув, — тримайся, красуне. Зараз підберемо озброєння. Все буде нормально.

— Тарку, я ж майже нічого не вмію, — дівчина пригнічено посміхнулася. Який з неї маг, та вона першим же саморобним заклинанням півгрупи покладе.

— Ти несправедлива, Риль. Рідкісний першокурсник може похвалитися таким досвідом, як у тебе. Якщо набридне у драконів, з радістю візьму до себе, коли закінчиш навчання, — маг завів її в кімнату, підійшов до комода. Він по черзі висував ящики, прискіпливо їх досліджував, щось викидаючи на підлогу, щось відкладаючи на ліжко. В результаті Риль стала володаркою однієї теплої шкіряної куртки з хутряним капюшоном (ці ящірки явно не в теплі краї подалися) і поясом з вкладеними в його відділення дорогоцінними каменями.

— Тут все просто, — Тарк продемонстрував камені, укладені в кишеньки, — накладені заклинання стандартні, не переплутаєш. Особливої екзотики немає, але бойові заклинання непогані. Краще так, ніж нічого.

Командир сам застебнув пояс на дівчині, перевірив, чи міцно той тримається і не спадає.

— Готова?

— Так, — Риль прикусила губу. Вона готова дістати одну ящірку і витрусити з неї всю правду, нехай для цього доведеться піти слідом за нею за межу. «Тільки не смій помирати, чуєш, не смій. Ти мені потрібен, потрібен, як повітря, без тебе моє серце не хоче битися». Сльози знову потекли по щоках, а губи… губи шепотіли молитву.

Внизу всі були готові і чекали тільки на Риль з Тарком. Чоловіки відводили погляд, роблячи вигляд, що не помічають заплаканих очей дівчини.

Зовні буря ніяк не хотіла вщухати, виплескуючи свою злість тоннами води на землю. Хірано дбайливо тримав непроникний купол над загоном. Йшли недовго. Як тільки таверна зникла з очей, а море виявилося від них в п'яти метрах, Тарк скомандував відкривати портал.

— Риль, зосередься, постарайся дотягнутися до свого дракона, — Ріглі був незвично серйозним. Дівчина слухняно потягнулася туди, де біль бушувала палючим полум'ям. «Куди, дурна?» — охнуло полум'я, забилося, загрозливо загарчало, але Риль не звернула ніякої уваги на загрозу, їй потрібно потрапити туди, опинитися поруч, їй потрібно його врятувати.

Біль скручувала все тіло, розриваючи його на частини. Скоро, зовсім скоро він піде за межу. Залишилось зовсім небагато. Можна, звичайно, витратити частину сил і зменшити біль, але тоді в кінці він не зможе виставити щит, щоб закритися від Риль. Навіть на прощальний поклик не витрачатиме сили. Головне — його Рильченя буде жити, нехай без нього, але жити. Він, схоже, вже відлітався, а у неї все попереду. Шкода, що йому не доведеться побачити, як його дівчинка виросте і стане одним з найсильніших магів. Шкода, що він не встигне розповісти їй, як дорога вона йому стала за останній час.

Просто дивно, як дрібна людинка змогла поселитися в його серці, та так міцно, що жодна дракониця більше не привертала до себе уваги. Та що дракониця — до жодної з людських жінок його не тягнуло так, як до Риль. Небо, саме небо подарувало йому це щастя. Його сміливий і впертий асхалут, його пристрасна і ніжна любов, його слабкість і сила. Нехай трохи, але він був з нею щасливий.

Дракон посміхнувся, посміхнувся крізь біль, згадуючи їх спільні польоти. Злиття — найкраще, що було в його житті! Неймовірне відчуття від того, що хтось поруч розуміє тебе, поділяє всі твої емоції. Пара крил на двох і ціле небо, яке належало тільки їм!

Вибач, люба, що не зміг, не зміг уберегти тебе від усього. Вибач за те, що завдам тобі болю знову, але це буде вже в останній раз. Новий напад болю змусив дракона застогнати, знесилено