Антон Дмитрович Мухарський - Майдан. (Р)Еволюція духу

І врешті «Той, хто піднімає прапор» (ремінісценція Коржева).

Іншою неполітичною впливовою фігурою на Майдані та в мережі став живописець Матвій Вайсберг. Чинячи серйозний опір руйнуючому будь-які творчі прояви напруженню, він, повертаючись Майдану, писав палаючу «Стіну» (п.,о., 180х420), яка увібрала у себе увесь драматизм і глибину подій і зрушень, що відбулися впродовж чотирьох місяців Майдану.

Живописець Володимир Бовкун, маючи майстерню на вулиці Банковій, навпроти Адміністрації Президента, тобто у самому епіцентрі подій, перебував на Майдані, здається, повсякчас і його пости у Фейсбуці несли найгарячіші й найгіркіші новини. Він брав участь у зведенні барикад, а у період напруженого затишшя — кількатижневого «мирного» протистояння написав ряд полотен: «Балаклава. Ніч. 14.02.2014», «Баррикада на Грушевского. Снайпер. 17.02.2014», «Грушевського. Мішень. 12.02.2014» , «Барикада на Інститутській. Беркут. 15.02.2014», «Герой. 16.28.02. 2014». Він прагнув передати стан того, що відбувалося, бо бачив усе зсередини й добре знав цьому ціну. В цих полотнах головними стають ті колосальні зміни, що відбулися внаслідок колосального стресу, тому для митця на перший план виходить душевний стан, велике піднесення, коли кожен день — як останній в житті. Тому картини написані у техніці «а-ля прима»…

Кожен з художників, проявляючи свідому громадську активність і на Майдані, з неприкритим лицем, і в Інтернеті, — уразливий тим паче, — думаючи про можливі печальні наслідки особисто для себе і своєї родини, все ж не завагався, не пішов геть. Благородство душ, переконаність у чистоті й праведності справи руйнували кордони, будовані острахом чи саме страхом, непевністю чи безпросвітністю, нескінченністю довгих зимових но­чей — димних, чадних і нерідко политих з брандспойтів і посічених кулями різного калібру й призначення — від гумових до мисливських на кабана й до бойових із «калашникова».

Художники віками, особливо у ХХ–ХХI століттях, виступають своєрідними медіумами-артикуляторами, котрі несуть (і що найчастіше, не доносять, на жаль) великі й прості істини своєму народу. Творча реакція українських митців на революційні події 2014 року — ще один приклад їхньої інтегрованості у світову культуру й систему символів. Бо саме в культурі й мистецтві кристалізується та найвиразніше проявляється історичний момент і воля та дух народу. А дух нашого народу став як ніколи могутнім. Про це світ дізнавався не тільки через новини, а й завдяки мистецькому слову та акціям. Саме митці в період революції привнесли у народний протест елементи театралізації, хепенінгу й інтерактивних мистецьких дій — від балаганних до пафосних проявів. Ця креативність була підтримана здебільшого власними ж гаманцями далеко не заможних митців.

Присутність і творча діяльність митців на Майдані вносили свої корективи у напружені події. Візуально-образні, незвичні враження розсіювали напругу та агресію й водночас посилювали патріотизм, спонукали думати про вічне, про те, що історія повторюється й варто все ж таки враховувати помилки попередників, а не вчитися лише на власних. Підштовхували замислитись про роль кожного, і що мобілізувало й підтримувало бойовий дух — згадки й глибинні, на рівні підсвідомості, співставлення з легендарними героїчними подіями минулих століть. Часто художні твори пропонували посміятися не лише з опонентів, а й із себе і своїх обранців, що оздоровлювало психологічну атмосферу. Це — яскраві зразки мистецтва актуального, мистецтва «швидкого реагування».

Було б прекрасно, якби відтепер образотворча культура пронизала б усі взаємозв’язки в Україні — правові, економічні, соціальні, культурні. Адже виразно бачимо, що істинний потенціал художників величезний. А їхні душевні й творчі порухи є глибоко патріотичними й, водночас, природно інтегрованими у простір світових духовних цінностей.

— российский писатель, поэт, общественный деятель, журналист, кинокритик, сценарист, биограф Бориса Пастернака и Булата Окуджавы. Родился в 1967 г. в Москве. Окончил факультет журналистики МГУ. В 1985 году поступил на работу в газету «Собеседник». С 1992 года работает на телевидении в разных телепроектах («Хорошо БЫков», «Времечко» и др.). С 2006-го по 2008 год был главным редактором арт-проекта Moulin Rouge. В 2011 году стал участником проекта «Гражданин поэт»: Дмитрий Быков является автором стихов на актуальные темы, которые читает Михаил Ефремов. С 2012 года — соведущий радиопрограммы «Новости в классике» на Коммерсантъ FM. Лауреат российских литературных премий: «Национальный бестселлер» за книгу «Борис Пастернак» (2006), Международная литературная премия имени Стругацких за роман «Икс» (2013), а также премии для журналистов «Золотое перо России» (2010). Автор десятков книг («Эвакуатор» (2006), «Остромов, или Ученик чародея» (2011) и др.) Живет и работает в Москве.