Іванна Боразан - Ігри долі

Аня уже не кохає його? Чи, може, він поганий коханець і вона його не хоче? Це поступово з’їдало всі інші його думки, залишаючи тільки місце нервозності і підозріливості.

Аня бачила, як Андрій переживає з цього приводу — вона б поводилася на його місці так само. Тому їй не залишалося нічого іншого, як розказати йому правду.

Андрій спочатку бурмотав, що навіщо це потрібно. Що не зважаючи на ніщо, він хоче бути з нею і ніколи не відпускати зі своїх обіймів. Буде це їхня шлюбна ніч чи будь-яка інша в їхньому житті, йому головне, щоб тільки вона була поруч. Але після «водоспаду» переконливих аргументів, змушений був погодитися з Анною.

І ось, їдучи в автомобілі на церемонію одруження, Андрій то і робить, що поглядом роздягає дівчину. Він так за нею скучив, за її тілом, за її пестощами, що був ладен збожеволіти і викрасти її до весілля. Але … Так важко себе стримувати…

Добре, що хоч святкування весілля не буде, а то хто зна, чи він би дотерпів до ночі. Зараз церемонія з усіма традиціями, а там. Там чекає їх маленький будиночок на березі моря. Їхній райський куточок. Цілий тиждень тільки він і вона … Хотілося б, звичайно, більше, але… Але їх чекають невідкладні справи. Тепер його Аня — бізнеследі, власниця знаменитого готелю у Трускавці. І він чекає свою господиню у найближчий час.

Але в цей тиждень вона буде тільки його. І думки про її спокусливе тіло дали реакцію по його тілу. Добре, що в цей момент водій автомобіля зупинився біля воріт РАГСу, що дало змогу прийти до себе і опанувати своєї грішне тіло.

Чоловіки вийшли, знову подали руки своїм жінкам і повільною ходою рушили до будинку. Але їхній спокійний вигляд був оманливим. Насправді цих чотирьох людей охоплювала майже паніка. Пришвидчине серцебиття, головокружіння, неможливість вдихнути на повні груди… Але це приємна паніка. Вони крок за кроком наближаються до своєї мрії, до свого щастя…

Як вона хотіла відчути його руки на своїй шкірі. Як вони пестять її, зводять з розуму. А його губи… Так цілувати можуть тільки вони. Теплі їхні торкання залишають гарячий слід на її тілі.

Хвиля цунамі зносить її, коли поруч він. Він — кохання всього її життя, тепер уже її чоловік. Вона забуває про все на світі, коли опиняється у його обіймах.

Як би вона жила без нього… А хіба потрібне таке життя… Без його ласки, ніжних обіймів, теплих слів. Без нього самого… Для неї він цілий Всесвіт… І зараз, стоячи один навпроти одного, дивлячись один одному в очі, їх обох накрила хвиля щастя. Та такого щастя, що аж дух захоплює.

Ніякі перешкоди уже не лежать на їхньому шляху. Віднині вони поєднані на небі і на землі. Віднині вони чоловік та дружина.

І хоча зараз їхня перша шлюбна ніч, вони просто стоять і дивляться один на одного. І простого його погляду для Ані було досить, щоб зрозуміти, що вона кохана. І ніякі дії і слова не сказали б більше про силу його почуттів, як оцей ніжний погляд його очей…

Підсвідомо їх віднесло один до одного, наче на невидимій хмарині.

Ніжні обійми, палкі цілунки заставляли кров у венах бурлити, а серце битися у сотні разів швидше. Хоча вони й кохалися до цього та здавалося, що то було в минулому житті, що це були не вони. Цієї ночі вони заново будуть відкривати свою пристрасть один для одного.

Андрій ніжно доторкнувся губами її чола. Потім продовжив свій шлях спочатку по одній щоці, згодом по іншій. Від цієї ніжності з очей Анни потекла сльоза. Одним махом чоловік висушив її. Солонувата на смак, була вона йому як нектар, бо він знав, що це сльоза щастя. А якщо його кохана щаслива, значить і він щасливий.

Поступово Андрій атакував її неслухняні губки. Зараз вони наче борються одна з одною. Спочатку Андрій наступає, а дівчина піддається, та потім все навпаки: Аня бере верх, і Андрій мусить «капітулювати» під її натиском. Та хто б не виграв «битву», приз уже відомий — це любов. І немає у цієї війни ні переможців, ні переможених. Всі вони падають на коліна перед цим неймовірним почуттям…

Андрій сильніше обійняв свою дружину і, не перестаючи цілувати, розшпиляв блискавку її плаття. Легенький шовк прослизнув до її ніг. Дівчина посміхнулася і стала розстібати гудзики на сорочці свого коханого.

Коли з усім одягом було покінчено, коли усі перепони залишилися лежати на підлозі, Андрій підхопив Аню на руки і поніс до їхнього спільного ложе.

Не було ні сорому, ні тривоги у Анни. Тільки бажання й неймовірне відчуття кохання. Тепер вона знала, чого хоче, і зробить усе необхідне для того, щоб зробити цю ніч незабутньою.

Сьогодні у неї друга шлюбна ніч. Перша була з Ніком. Хоча й вона не планувала згадувати це ім’я протягом цілого життя, але спогади пробивалися самі. Тоді вона була невинним дівчам, яке не знало й не вміло проявити свої почуття й бажання. Вона дозволяла своєму колишньому чоловікові користуватися своїм тілом, так, це приносило їй задоволення, так, вона була щасливою, у всякому разі, вона так думала. Та зараз вона жінка, пристрасна жінка, і саме цей чоловік, який зараз ніжно пестить її тіло, який насамперед думає про її бажання, розбудив у ній цей вулкан пристрасті. Вона ніколи б не подумала, що у неї можуть проявитися хоча б половина тих емоцій, які зараз бушують, як буря посеред моря, силячись захопити її у свої тенета, ще трохи — і їх обох віднесе далеко, далеко…

Її шкіра була неймовірно ніжна. Торкаючись її, ти наче торкався хмаринки. Та найбільше блаженство — було чути для нього, як раз у раз з її уст зривався стогін. Це була найкраща мелодія для його слуху.

Він цілував і пестив кожну клітиночку її тіла. Починаючи