С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Секунда, друга, третя. Очікування затягувалось, важке сопіння лоскотало щоку. Його серце колотилося не менше мого. Сіпнулась раз і ще раз, марно дряпала кайдани на зап’ястку. Куди там з алійцем тягатися. Зіниці витягнуті, на вилицях – перші ознаки трансформації. Ми недопустимо близько. Якщо зараз хтось увійде, може не зрозуміти.

— Не вплутуй сюди Іроїду, Ін-Марі. Ніяк не втямиш, що медик – не боєць? Підеш, і це стане твоїм першим і останнім виходом на Авімі. Не знаю, чим думала Мемет. На її місці я б відправив сюди досвідченіших. Комусь полегшає, якщо тебе тут скалічать?

Не кричав, але метал в голосі лякав. Шкірою прокотилась гаряча хвиля.

— Ти не на її місці!!! — в горлі дерло, а ноги наче ступили на край леза. Відступати пізно. — Моє життя, і мені вирішувати! Обмежувати мене ти не маєш права! Не забиратиму я нічого, хоч на всі чергування постав! Дістав!!!

Він не зводив тяжкого погляду. Мабуть хотів, щоб прокинулась моя совість чи що, але я в той момент була настільки накручена і втомлена від цих претензій, що не збиралась відступати.

— Дістав, значить? Всі. Нічні. Зміни, — голос пом’якшав, і зап’ястя отримало довгоочікувану свободу.

— От і добре! Дякую! З Вашого дозволу піду?

— А тебе хтось тут затримує?

Мемет зателефонувала через півгодини. Питала, чому Таран серед ночі виказує їй щось про некерованих підлеглих, які нормативку не знають. Вислухавши моє ниття, керівниця обіцяла згладити гострі кути.

— Теа, постарайся не заїдатися з ним більше. Це добром не скінчиться.