Ольга Джокер - Не кохай мене , Ольга Джокер

45.

***

- Всім привіт! – вітаюсь, роздивляючись тих небагатьох гостей, які залишилися після вчорашньої вечірки.

Чоловік десять.

Вони сидять за довгим прямокутним столом і про щось розмовляють. Хтось п'є пиво, хтось курить кальян. Ярослав, наприклад, зосереджено набирає щось на телефоні і поки що мене не помічає.

- О, перша людина, яка знущально не побажала доброго ранку після алко-паті. Наша людина! - Захоплюється Міша і швидко встає, щоб відсунути для мене стілець.

У цей момент Ярослав, нарешті, відриває погляд від телефону. Він дивиться на мене трохи здивовано, ніби раніше на хвилину телепортувався в інший вимір і пропустив моє вітання.

На годиннику майже дванадцята, я проспала найдовше – так вийшло. Ніхто навіть не подумав мене розбудити, зокрема й Ярослава. Я прокинулася, вмилася. Переодяглася в джинсові шорти та футболку і одразу спустилася вниз. Було страшно почути з вуст друзів Ярослава осуд за те, що так довго спала, але його, на щастя, не було.

Я сідаю на вільне місце між Дариною та Арсеном. Останній простягає мені пляшку холодного пива в бляшанці, але я рішуче відмовляюся. Тут же ловлю на собі погляд Жарова і густо червонію. Він дивиться настільки відкрито та багатозначно, що мене пробирає до мурашок. Здається, я здогадуюсь, про що він думає. Про минулу ніч, коли я стояла перед ним на колінах.

«Що?» — питаю його одними губами.

Яр хитає головою, опускає погляд у телефон. І ледве вловимо усміхається, ніби згадує у деталях.

Щоб відволіктися, я починаю спілкуватися з Дариною. Вона багато розповідає про себе. Виявляється, дівчина нещодавно відкрила власний салон краси майже у самому центрі міста неподалік будинку Ярослава. Дарина запрошує мене на фарбування волосся та масаж обличчя. Я перепитую назву та обіцяю, що пізніше обов'язково зазирну. Напевно, буде непогано щось змінити. Зробити стрижку та надати мишачому кольору волосся хоч трохи яскравості.

- Да-аш, — ліниво тягне Михайло. - Можна тебе попросити?

- Спробуй, - Дарина відволікається від розмови зі мною і переводить погляд на свого хлопця.

- А приготуй, будь ласка, якісь закуски чи бутерброди.

- Не зрозуміла?

Дівчина гордо скидає підборіддя.

- Що тут незрозумілого? — дивується Міша. - У холодильнику повно продуктів.

- Послухай, я не наймалася куховаркою.

- Я ж попросив, будь ласка.

- Якщо ти знав, що приготовленої вчора їжі не вистачить на весь натовп, то міг би й сьогодні найняти хлопців із «Ніно».

- Гаразд, проїхали, — невдоволено цокає язиком друг Ярослава.

- Ну і чудово! Будемо голодними сидіти, — усміхається Дарина.

За столом панує настільки незграбна пауза, що я починаю нервово смикатися на місці. Блондинка на ім'я Анжела, що сидить ліворуч від Арсена, чіпає мене за руку і жестом пропонує погосподарювати на кухні. Я відчуваю змішані почуття після скандалу за столом, тому піднімаюся з місця. Мені нічого не варто приготувати перекус для компанії. Тим паче, коли є допомога.

- О, дивись, Даш, — вказує на мій бік Михайло. — На таких господарських дівчатках і одружуються. Потім не ний, чому ми три роки разом, а я досі не зробив тобі пропозицію.

У мене тремтять руки, коли дістаю з холодильника продукти. До нас з Анжелою приєднується ще одна дівчина в яскраво-червоному сарафані з глибоким вирізом, який відкриває пишні груди. Зв'язавши волосся гумкою, вона починає готувати бутерброди з червоної риби. Тієї самої, яку ми з Ярославом купили вчора у супермаркеті.

- Ти чого така нервова, Сонь? - дивується Анжела. — Злякалася, чи що? Так хлопці завжди таким тоном спілкуються. Це норма!

За кілька хвилин на кухню приходить і сама Дарина. Непорушно дістає ковбасу, сир та виноград. Заведена до чортиків, але намагається приховати свої емоції.

***
Вдосталь наплававшись, ми з Яром забираємо свої речі з другого поверху і несемо їх у машину. Якщо не брати до уваги пару незручних інцидентів — відпочили чудово. Щоправда, я трохи спеклася на сонці і тепер «горить» спина та плечі. Вдома потрібно не забути намазати шкіру зволожуючим кремом.

- У тебе чудові друзі, — звертаюся до Ярослава, коли автомобіль швидко мчить по заміській трасі.

- Так, іноді.

- До речі, Дарина запросила нас у нічний клуб наступної п'ятниці. У них із Михайлом річниця.

- Думаю, що святкування не буде, — відказує Ярослав. — Але якщо хочеш, можемо сходити туди без особливого приводу.

- Ти щось плутаєш, Яр, — хитаю головою. - Дарина по секрету сказала, що Мишко збирається зробити їй пропозицію.

Яр ледве ховає усмішку. І я нарешті розумію, що тут щось не так.

- Він не робитиме ніякої пропозиції, так?

- І ніколи не планував, — приводить до висновку Жаров.

- Взагалі?

- Не Дарині точно.

- Капець! Вона ж упевнена, що Михайло подарує їй обручку! Чекає, усім подругам розповіла! Не розумію, навіщо тоді? Чому він зустрічається з дівчиною, якщо не збирається брати її заміж? Навіщо мучити?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍