Ольга Джокер - Не кохай мене , Ольга Джокер

Здійснивши недвозначні рухи стегнами, Яр дає чітко зрозуміти, як сильно мене хоче. Розсовує мої ноги, пестить клітор. Натискає, кружляє. Трахає мене пальцями. Я тільки й можу, що тремтіти від задоволення і безладно вимагати ще. І ще. Якомога більше.

- Упрись руками об стіну, — просить Яр низьким хриплим голосом.

Я нічого не розумію, тому він робить це замість мене. Натискає долонею на поперек, прогнувши в спині. Ззаду ми ще жодного разу не пробували. І без презервативу також. Але це не має жодного значення. Я хочу відчути його без захисту. Такого особливого, гарячого, сильного. Місцями грубого та ненаситного. Але в подібні моменти абсолютно точно мого.

По тілу хвилями розходиться жар, коли Яр упирається членом між вологими складками. Декілька секунд зволікає, стискаючи мої стегна, а потім різко проникає, вибиваючи з грудей гучний зойк.

Звична на початку біль проходить через кілька секунд, Яр ритмічно рухається в мені і щось шепоче на вухо. Здається, ставить запитання. Я безладно відповідаю на все лише одне — так. Так, так й ще раз так. Отак добре, ідеально.

Яр накриває мої руки своїми долонями, переплітає пальці, штовхається глибоко та розмашисто. Внизу живота важчає, наче я ось-ось отримаю розрядку. Він керує мною, підкоряє. Я б і рада зробити щось більше для Ярослава, але можу лише голосно ахати і здригатися всім тілом від кожного дотику, руху чи поцілунку.

- Тихіше ти, — усміхається Яр. – Сонько… Чуєш мене?

Сам при цьому не дає жодних потурань і не зменшує темп.

Після того, як я негативно хитаю головою, забувши про те, де я і ким є в цьому житті, Яр закриває мій рот своєю долонею. Спирає подих, а серце гуркоче. Особливо коли Жаров проштовхує вказівний палець між моїх губ. Я не відразу розумію, чого він хоче, тільки коли чую коротке: «Смокчи».

Обхопивши його палець губами, відчуваю, як унизу живота закручується потужна пружина. Це брудно і порочно, але я все це роблю з великим задоволенням. Смокчу, уявляючи, що могла б робити так само і з його членом. Могла б, якби була хоч трохи сміливішою.

Різко намагаюся звільнитися з полону Ярослава. Він відпускає, виходить із мене. Здивовано дивиться, як я встаю перед ним на коліна та облизую губи. Перед очима похитується важкий і рівний член із синіми великими венами.

На секунду стає страшно, що я не впораюся, але відступати назад назад надто пізно. Тим більше мені самій цього хочеться. Відчути, спробувати. Не факт, що вийде, але...

- Сміливіше, раз почала, — вимовляє Яр, помітно хитнувши стегнами мені назустріч.

Я чую нетерпіння у його голосі. Надихаюся, обхоплюю член рукою, відтягую тонку шкіру до основи і облизую кінчиком язика гарячу рожеву голівку із солонуватим терпким присмаком.

У вуха врізається мірний шум води і подих Ярослава. Він запускає пальці в моє волосся, тисне на потилицю. Обхопивши губами його орган, піддаюся трохи вперед і вбираю приблизно на половину довжини. Тягнуся руками до чоловічого тіла, яке так мені подобається. Гладжу тремтячий від збудження твердий живіт і стегна. Між ніг стає волого та гостро. Замружившись, зводжу коліна разом: пружина лопається, промежину пульсує, а стогін віддається вібрацією по всьому тілу.

Ярослав змушує мене перерватися, потягнувши за волосся трохи назад і закидаючи голову. Піднявши очі, вдивляюся в його обличчя, трохи похмуре і зосереджене на мені. Відчуваю, як гуркоче серце. Яр дивиться, наче голодний хижак на здобич. Зухвало, прямо, багатозначно.

Захват на волоссі слабшає, Яр майже ніжно лоскоче шкіру голови і ледь помітно киває, щоб продовжувала. Заплющивши очі, повністю розчиняюся і віддаюся емоціям. Вбираю член глибше, допомагаю собі рукою. Перервавшись, облизую кожну велику венку язиком.

Яр нестримно штовхається стегнами. Спочатку шкодуючи, але з кожною секундою роблячи це все наполегливіше і наполегливіше, викликаючи в куточках очей сльози.

Він різко відпускає моє волосся, виходить. Губи горять, я витираю рота і спостерігаю як Ярослав охоплює вологий від слини член своєю долонею і швидко водить по ньому вгору і вниз, змусивши мене заворожено спостерігати за процесом, зрідка перериваючись, щоб все ж таки зазирнути в його затягнуті пожадливістю очі.

Між нами проходять блискавки, повітря в тісній запітнілій кабінці стає все менше. Білі краплі густого насіння потрапляють на підлогу. Яр кінчає з глухим риком, рвано дихаючи і не зводячи з мене погляду.

- Боже… — вимовляю сиплим голосом.

Ярослав проводить великим пальцем по моїм губам і злегка натискає посередині. Пульс частішає, коли я злизую терпкі краплі його сперми і прикриваю очі, щоб повноцінно видихнути.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно