Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 81.

У якийсь момент у мене виробився план, як потрібно діяти. І, як не дивно, найменше мене зараз турбувало вияснення відносин з Саваною, ніж майбутнє спілкування з Тео Бурденом. Ця людина була справжнім покидьком і з того, що я на нього нарив, а це було достобіса всякого лайна, я розумів, що так легко він Олівію не відпустить.  Саме тому я готувався до подібного дня ще в той момент, коли цей виродок знову замаячив у неї на горизонті. Не знаю, навіщо йому знадобилася саме моя жінка, але у мене не було навіть в думках йому нею поступатися.  

  

- Проходь ... сосунець, - мужик стояв навпроти вікна і дивився на машини, які проїжджали поруч, - пограємо в пристойних людей або відразу перейдемо до справи?  

  

- Я тут через Олівію, - я вибрав другий варіант.  

  

- Ображаєш, - бридко простягнув він і посміхнувся.  

  

- Що?  

  

- Ти думаєш я на стільки дурний і сліпий, що не розумію чому ти сюди приперся?!  - Якби він не зірвався на останньому слові, хто б завгодно був вражений холоднокровністю цієї людини.  

  

- Я в курсі того, що ти про нас знаєш. Тому кажу відразу - вона з тобою не буде, - я озвучував йому порядок речей, - і сподіваюся у тебе вистачить розуму її не чіпати.  

  

Я завжди розумів, що найкраща тактика в подібних ситуаціях - це напад.  Саме тому вирішив відразу позначити всю серйозність своєї заяви, поклавши копії того гівна, яке мої люди знайшли на Тео Бурдена.  А там було все: від махінацій до мокрухи.  

  

- Я можу тобі сказати тільки одне, щеня, - промовив цей покруч, ще не розуміючи, що лежить перед ним, - це з тобою вона не буде.  

  

Після того, як тека виявилася в руках цього козла, він різко стиснув губи і його лице покрилося червоними плямами від гніву.  

  

- Ану забирайся геть!  - Закричав він, - пішов геть дрібний покруч! - Нехай він вважав мене дрібним, зате аргументи в його руках були великими та вагомими.  

  

Задоволений тим, що зміг його застати зненацька, я вже майже покинув його кабінет, як почув у спину:  

  

- Якщо ти думаєш, що гра закінчена і ти виграв, то ти глибоко помиляєшся!  - Тео продовжував кричати і я, не обертаючись, почув, як він в серцях жбурнув теку і весь її вміст розлетівся по кімнаті.  

  

Тебе обіграли, старий.  Доведеться з цим змиритися.  

  

Зараз треба було заскочити у своїх справах, ну, а потім вже залишалося менше зло - поставити крапку у стосунках з Саваною. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно