Марса Чаунік - Невдячна іграшка 18 плюс, МАРСА ЧАУНІК
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Валю, дівчинко, благаю тебе, не роби дурних, імпульсивних вчинків мені на зло, на емоціях…
Але я вже його не слухаю. Одним поштовхом відчиняю двері спальні та зачиняюся на замок. Мені так боляче, так нестерпно. Як він міг так відштовхнути мене. Я ж не іграшка, якою можна гратися, не ромашка: любить – не любить, хочу – не хочу. Я жива, у мене є серце й душа, я його так сильно кохаю. Сльози рясним горохом котяться з очей, так хочеться розревітися до судомного схлипу. Огортаю себе руками, зіщулююсь. Здаюся собі такою маленькою, такою безпомічною, непотрібною невидимкою.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невдячна іграшка 18 плюс, МАРСА ЧАУНІК», після закриття браузера.
