Майкл Крайтон - Загублений світ

— Вони принесли Арбі? — спитав Малкольм.

— Так, — відповів Левін. — Принесли.

Він дивився на гніздо, намагаючись зрозуміти, де клітка. Потім Торн підштовхнув його.

— Клітка он там, — сказав він. На іншому кінці галявини Левін побачив, як зблиснули алюмінієві прути, частково сховані за пальмовими гілками. Але Арбі він не бачив.

— Далеко, — сказав Левін.

Раптори все ще боролися за тіло Едді і не зважали на клітку. Торн дістав гвинтівку і перевірив заряди у магазині. Там було шість дротиків.

— Не вистачить, — сказав він і клацнув, закривши магазин. На галявині було щонайменше десять рапторів.

Левін порився на задньому сидінні і знайшов свій рюкзак, що впав на підлогу. Він розстібнув його і витягнув сріблястий циліндр завбільшки з пляшку для газованої води. На ній були намальовані череп, схрещені кістки та напис: «ОБЕРЕЖНО! ОТРУЙНИЙ МЕТАХОЛІН (МІВАКУРІАМ)».

— Що це? — спитав Торн.

— Дещо з того, що готують у Лос-Аламосі,[28] — відповів Левін. — Несмертельний нейтралізатор. Розпилює аерозоль з холінестерази короткотривалої дії. Паралізує усі форми життя на строк до трьох хвилин. Він звалить з ніг усіх рапторів.

— А як бути з хлопчиком? — сказав Торн. — Не можна це використовувати. Ти ж і його паралізуєш.

— Якщо ми кинемо циліндр справа від клітки, — сказав Левін, вказуючи рукою, — газ здує вітром у бік рапторів.

— Або не здує,— сказав Торн. — І він сильно постраждає.

Левін кивнув. Він поклав циліндр назад до наплічника, потім сів обличчям вперед, дивлячись на рапторів.

— То що, — спитав він, — що будемо робити?

Торн глянув на алюмінієву клітку, що була частково прихована за папороттю. І побачив те, що змусило його трохи піднятися: клітка трохи рухалася, прути зсувалися у місячному світлі.

— Ви це бачили? — спитав Левін.

— Я витягну хлопця звідти, — сказав Торн.

— Але як?

— У старий, дідівський спосіб, — відповів Торн.

І виліз з машини.

Сара додала газу, рухаючись мотоциклом вздовж багнистого берега річки. Раптор був просто попереду і біг по діагоналі до них, прямуючи до води.

— Вперед! — кричала Келлі.— Вперед!

Раптор побачив їх і змінив напрямок, намагаючись відбігти подалі, але вони швидше рухалися вздовж відкритого берега. Порівнявшись із динозавром, вони зайшли з флангу, а потім Сара залишила берег, звернувши назад на трав’янисту рівнину. Раптор побіг вправо, далі в траву. Подалі від річки.

— Вийшло! — крикнула Келлі.

Сара підтримувала швидкість, повільно наближаючись до раптора. Схоже, він передумав бігти до річки і тепер не мав жодного плану. Він просто біг рівниною. І вони неухильно, невблаганно наближалися до нього. Келлі була схвильована. Вона намагалася витерти бруд з гвинтівки, готуючись знову вистрелити.

— Дідько! — лайнулася Сара.

— Що таке?

— Дивися!

Келлі нахилилася вперед, визирнувши з-за Сариного плеча. Просто перед ними було стадо апатозаврів. Вони були лише в п’ятдесяти ярдах від першої з величезних тварин, які закрутилися й заревіли з переляку. У місячному світлі їхні тіла були світло-зеленими.

Раптор мчав просто до стада.

— Він думає, що відірветься від нас! — Сара додала швидкості, підбираючись усе ближче. — Стріляй в нього! Зараз!

Келлі прицілилася і вистрілила. Гвинтівка сіпнулася в руці. Але раптор біг далі.

— Промазала!

Попереду розверталися апатозаври, тупаючи своїми великими ногами по землі. Їхні важкі хвости гойдалися у повітрі. Але вони були занадто повільні, щоб відійти вбік. Раптор мчав вперед, пробігаючи в них між ногами.

— Що робитимемо? — крикнула Келлі.

— В нас немає вибору! — крикнула Сара. Вона їхала паралельно з раптором, якраз коли вони в’їхали у тінь, промчавши під першою твариною. Келлі помітила вигин живота, що висів у трьох футах над нею. Ноги, що були завбільшки зі стовбури дерев, тупали і поверталися.

Раптор побіг, кинувшись між ногами тварин, які рухалися. Динозаври заревіли і повернулися, потім знову заревіли. Вони проїхали під іншим животом, потім виїхали на місячне світло, потім знову в тінь. Тепер вони були всередині стада. Здавалося, ніби вони знаходяться у лісі, де рухаються дерева.

Просто перед ними об землю тупнула величезна нога. Земля задвигтіла. Мотоцикл підстрибнув, і Сара хитнулася вліво; вони зачепили тварину. «Тримайся!» — вигукнула вона і знову повернула, переслідуючи раптора. Над ними ревіли та рухалися апатозаври. Раптор ухилявся і повертався, а потім вирвався на відкритий простір, вибігши зі стада.

— Лайно! — вилаялася Сара, розвертаючи мотоцикл. Перед ними хльоснув хвіст, ледь не збивши їх, а потім вони теж виїхали зі стада і знову погналися за раптором.

Мотоцикл мчав трав’янистою рівниною.

— Останній шанс! — сказала Сара. — Зроби це!

Келлі підняла гвинтівку. Сара зосереджено та швидко їхала, підібравшись дуже близько до раптора. Тварина повернулася, щоб буцнути її, але вона втрималася на місці і стукнула раптора кулаком.

— Негайно!

Келлі тицьнула гвинтівкою в шию раптора і натиснула на спусковий гачок. Гвинтівка сильно смикнулася, вдаривши її в живіт.

Раптор побіг далі.

— Ні! — крикнула вона. — Ні!

А потім раптор різко заточився і покотився у траву, а Сара звернула вбік і загальмувала. Раптор лежав у п’яти ярдах, борсаючись в траві. Він загарчав і скрикнув. А потім затих.

Сара взяла гвинтівку і відкрила магазин. Келлі побачила ще п’ять дротиків.

— Я думала, це останній, — сказала вона.

— Я збрехала, — мовила Сара. — Зачекай тут.

Келлі лишилася біля мотоцикла, а Сара обережно рушила крізь траву. Вона вистрілила ще раз, і почекала кілька хвилин. Потім нахилилася.

Коли вона випросталася, то тримала у руці ключ.

У гнізді раптори все ще гризлися за труп, розриваючи його на шматки. Але напруженість поступово спадала: деякі тварини відверталися, потираючи щелепи своїми пазуристими лапами, і повільно зсувалися до центру галявини.

Туди, де вони залишили клітку.

Торн заліз у задню частину «Джипа», відтісняючи вбік тентове покриття. Перевірив гвинтівку.

Левін прослизнув на водійське сидіння. Торн вперся в задню частину «Джипа», схопившись за задню дугу, і повернувся до Левіна.

— Поїхали!

«Джип» помчав через галявину. Раптори, які стояли біля трупа, здивовано підняли голови, дивлячись на непроханих гостей. На той момент «Джип» вже був у центрі галявини: вони проїхали повз величезні скелети з ребрами, що бовваніли над їхніми головами. Потім Левін звернув уліво, ближче до алюмінієвої клітки. Торн вистрибнув і схопився за клітку обома руками. В темряві важко було сказати, чи сильно пошкоджений Арбі: хлопчик лежав обличчям донизу. Левін виліз із машини; Торн крикнув на нього, щоб залазив назад, високо підняв клітку і поклав її на заднє сидіння «Джипа». Потім застрибнув туди ж, поряд із нею, і Левін увімкнув передачу. Позаду них було чути гарчання рапторів, які кинулися їм навздогін, біжучи серед ребер від скелетів. Вони перетинали галявину з приголомшливою швидкістю.

Коли