Хелена Хайд - Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд

Розділ 25. Кривава мапа 1

Завмерши на місці, я лише впустила щелепу і вирячила очі, спостерігаючи за тим, чого відбуватися не могло.

Просто переді мною стара яблуня, на якій наливалися соком великі плоди, змінила колір листя на яскраво-золотий. Яблука впали на траву, а слідом за ними обсипалося й листя. Але вже через хвилину нові, свіжі і по-весняному пахучі, розпустилися на голих гілках. А майже одразу після них яблуня зацвіла, поширюючи у повітрі солодкий аромат. Минула ще хвилина, і на місці квіток, що скинули пелюстки, зав'язалися нові плоди, які швидко виросли, ставши такими ж, як і ті, що висіли тут за пару хвилин до цього.

— Фокус... це просто якийсь фокус, ти гіпнотизер! — шоковано видихнула я, трохи позадкувавши.

— Ніякий це не фокус, Рито. Це магія. Справжня, — підморгнув міцний чоловік у чорному плащі з глибоким каптуром. Можливо, винна була глибока ніч, серед якої чорт смикнув мене сходити в супермаркет за шоколадкою, бо раптово захотілася. Але навіть у світлі найближчого ліхтаря мені не вдавалося роздивитись обличчя незнайомця… лише його яскраві сині очі, які неначе трохи світилися в темряві.

— Хто ви взагалі такий? — Прошепотіла я, упираючись спиною в стіну будинку, нагріту за день променями теплого сонця.

— Як можна логічно здогадатися, чарівник, — гмикнув він. І хоч я не бачила його губ, але готова була заприсягнутися, що вони розтягнулися в хитрій усмішці.

— І що ж «чарівнику» знадобилося від мене посеред ночі? — насторожено запитала я.

— Твоя допомога, — видав він. — Рито, нічого дивного в тому, що ти не знала цього раніше. Але ти особлива.

— Ага, як же! — роздратовано пирхнула я.

— Уяви собі, але саме так. Тож ти потрібна мені.

— Навіщо?

— Я пропоную тобі угоду, — промовив він із підступним блиском блакитних очей. — Якщо ти даси свою згоду і вип'єш це, — продовжував чоловік, простягаючи мені свою долоню, на якій лежала якась дивна прозора пігулка, що світилася зеленим. — …То, заснувши, прокинешся вже в іншому світі. Новому для тебе, казковому, повному магії та чудес. Більше того, в тілі місцевої жительки, яка набагато молодша за тебе, а головне — леді зі знатного та багатого роду. Я облаштую все таким чином, що її душа легко поступиться тобі місцем... і сама переміститься в твоє тіло. При цьому та дівчина отримає твої спогади та зможе спокійно продовжувати жити у цьому світі. Тебе ж чекає щось унікальне та захоплююче!

— Ти що, головою вдарився? — обурилася я. — З якого дива мені погоджуватися на твою пропозицію? Адже в мене в моєму житті все добре! Нехай я не аристократка, що купається в грошах; нехай у мене звичайна рутинна робота, ще й із частими тривалими відрядженнями; нехай мені взагалі не світить нічого унікального, а до тридцятника вже не так багато залишилося... Я взагалі-то своїм життям задоволена! А головне, я маю коханого хлопця, з яким ми щасливо живемо. Може, навіть одружимося нарешті в найближчі рік-два.

— Тобто, все упирається в хлопця, я правильно тебе зрозумів? — перепитав незнайомець.

— Правильно, є в мене хлопець, тож нема чого посеред ночі чіплятись! — войовничо заявила я. — От якби мені не було чого тут втрачати, тоді, може, й подумала б. А так — засунь собі свою пігулку куди глибше, Морфею.

Гордо розвернувшись, я зацокала підборами по асфальтовій доріжці, поспішаючи скоріше сховатись за дверима під'їзду. І на щастя, цей дивний тип за мною не пішов.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно