Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

- І усі доши будуть мої, - гордо підняв Хаол підборіддя.

- Звичайно. Я твій заробіток не заберу. Будеш робити із ним, що хочеш, - повернувся до оголошення та вказав на північ: - Нам туди.

Проїхавши на самохідному возі до околиці міста, маги доволі швидко знайшли домоволодіння, яке потребувало одноразових робітників. Показали господарям вакансію. Ті кивнули і провели на розлогий город.

Трохи порослий бур’янами, сухий, із млявим листям рослин, які все ще чекали останнього збору врожаю.

- Отже, - поставив огрядний господар кулаки в боки. – Отам, - показав вдалечінь, - не потоптати мені полуницю. Можете обрізати її під корінь, але не виривайте клубні. Біля помідорів – не зачіпляйте опори. Там декілька на чесному слові тримаються. Коли будете поливати огірки – під корінь. Плоди не надкусувати і малину не красти, - покосився на підлітка.

- І обережно із зеленню, - додала господиня. – Минулого разу якийсь маг нам усю петрушку порвав, бо думав, що то бур’ян.

Чарівники кивнули.

- Добре, - оглянув їх власник городу. – Коли завершите – розрахуємося.

Після цього, господарі пішли, а вчитель із учнем переглянулися.

- Я не думаю, що ти знаєш усі рослини, - почав Ракор Хаолу, - тож якщо сумніваєшся – питай у мене виривати щось, чи ні. Бо якщо ти вирвеш корисну культуру – тобі не заплатять. Загалом, - оглянув він город, - у корисних рослин специфічне листя і плоди вже є, їх важко сплутати із бур’янами, але все ж будь обережний, - повернувся до підопічного. – Моя порада: спочатку добре полий, а потім починай рвати бур’яни. Так буде легше. І, - підняв погляд до неба, - поки ти будеш працювати, краще буде затулити сонце. В тебе зараз не вистачить сил на таку велику хмару, тож я трохи допоможу, - начаклував столик, куди поклав особову справу учня, та закрутив долонями, піднімаючи до неба білу купчасту хмару, яка кинула свою тінь на весь город. – Можеш починати, - змахнув вчитель рукою, створюючи крісло-гойдалку у яке сів. – Ти маєш закінчити до вечора, аби ми не їхали до академії по темряві, - почав розслаблено гойдати себе ногою. 

- Добре, наставнику, - полишив Хаол подарунковий набір на тому самому столику, начаклував сіру хмару, розміром з половину себе, та пішов по грядках, поливаючи рослини.

Ракор спостерігав за хлопцем протягом 20 хвилин, перш ніж він закінчив полив та приступив до прополки. Куди дівати вирвані бур’яни підліток не знав, тож попросив вчителя начаклувати кошик, куди він буде їх збирати. Чоловік задовільнив прохання, хоча нагадав, що Хаол вже сам має вміти робити такі речі.

- Плетіння створити важко, - пожалівся учень, забрав кошик та пішов грядками, вишукуючи шкідливі культури.

Прополка зайняла ще годину, протягом якої виконавець роботи декілька разів радився із викладачем щодо природи тієї чи іншої рослини, намагаючись зрозуміти чи не є якась конкретна трава корисною, а не бур’яном.

- Фух… - важко видихнув заморений учень, підійшовши до наставника із повним кошиком вирваних рослин. – Я закінчив.

- Гукати господарів? – зупинив Ракор своє гойдання.

- Угу… - втомлено змахнув він на себе рукою, очищаючи одяг та пальці від бруду.

- Добре, - піднявся старший.

Господарі обійшли весь город, перевіряючи виконану роботу. І обличчя їх були не те щоб задоволеними.

- Бур’яни порвав непогано, - звернувся власник ділянки до старшого мага, думаючи, що це він робив усю роботу. – Але полив – місцями земля взагалі суха! Наче лійкою пройшовся! – обурено змахнув на город.

Хаол плечі шоковано опустив.

– Я не буду платити за це 20 доши! Нам злива потрібна, а не легкий грибний дощик! – склав чоловік руки на грудях.

- А скільки готові заплатити? – запитав Ракор.

- 10. І то, тільки за старання.

- Гей! – зневірено обурився підліток. – Я по всіх грядках дощем пройшовся!

Господарі опустили погляди до нього і нарешті зрозуміли хто ж саме був виконавцем роботи.

- Земля частково суха, - твердо продовжив огрядний чоловік. – Нам треба наймати ще одного мага, аби він повністю пролив землю. Ця робота не годиться. Вона виконана у неповному обсязі.

- Але я старався! Ходив! Поливав!

Вчитель поклав руку йому на плече, бажаючи підтримати.

- Земля полита погано. Хоч старався, хоч ні – результат поганий, - наголосив на цьому наймач. – Можеш пройтися городом ще три рази – тоді заплатимо 20.

Хаол вирвався з-під долоні наставника, відійшов, похмуро начаклував хмару і знову почав ходити грядками, по другому колу поливаючи ті самі рослини.

- Почни з кінця, - сказав йому господар. – Аби рівномірно полити усе.

Підліток обурено глянув на нього, розвернувся та пішов із хмарою у кінець городу.

Свої 20 доши він все ж таки отримав, але такими зусиллями і такою ціною, що Хаол зовсім не оцінював свою роботу в таку суму.

- Я чотири рази пройшовся цим клятим городом! – лаявся учень, сидячи із педагогом на самохідному возі, що віз їх назад до академії. – Одним дощем, другим, третім! Ще і бур’яни порвав! Треба було йому всі помідори і огірки погризти! Ця робота не коштує 20 доши! Я там на усі 50 відпрацював! А він, трясця, ще і невдоволений був! Та сам свій город поливай, якщо не подобається! Паскуда… - тихо прошепотів собі під носа, аби вчитель не чув.

- Сподіваюся, - з усмішкою слухав педагог це невдоволення, - тепер ти зрозумів справжню цінність грошей.

- Та я йому на хаті напишу, що я про нього думаю! Скнара людський!

Повернувшись до академії, Ракор одразу відніс особову справу Хаола заміснику директора, аби він повернув її у архів, та доповів про те, що учня не водили до лікаря, починаючи з другого класу. Дізнавшись про це, Уман опустив голову та знічено видихнув через ніс, ще більше розчаровуючись у власних здібностях до вибору нових вчителів.