Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

18 Факультативний курс

До першого жовтня Ракор встиг відвести Хаола на ще одне побачення, під час якого він сам розговорився із вчителем Согнотом та повідав йому про сумніви щодо факультативного предмету. Деякі ідеї крутилися в його голові вже біля місяця, однак до чогось конкретного викладач так і не приходив.

- Може розказати їм про взаємодію із людьми? – роздумував Ракор уголос. – Може щось про пошук роботи?

- Але для цього є окремі курси під кінець навчання, - зазначив колега.

- А чому корисному я можу навчити дітей? – знедолено питав себе чоловік.

- Ракоре, адже у тебе вогняна кров. Не шукай розумової користі у своєму курсі. Піддайся відчуттям. Як справжній вогонь, - провів долонею перед собою, створюючи пальцями іскри. – Теплу, холоду, вітру і рухам інших. Ти живеш у академії. Перетворися на полум’я, - запалив на руці вогонь. – Які навколо настрої? Чого хочуть діти? Чого їм не вистачає? Що їх турбує? Що їх цікавить? Не думай. Відчуй, що коїться навколо, - дунув на полум’я, змусивши його схвилюватися. – Ти намагаєшся думати, як водяна кров. Однак ти нею не є, - поглянув на парубка. – Запалися, - стрімко збільшив вогонь. – Хай тобою керує твоє внутрішнє, а не зовнішнє, - відпустив полум’я у небо, давши йому розчинитися теплим подувом.

Ракор задумався над цими словами і перевів погляд на хлопців попереду, що воркували між собою, тримаючись за руки.

Деякий час вчителі крокували мовчки, як молодший з них зосереджено продовжив розмову:

- Я викладаю підліткам і спілкуюся, переважно, із підлітками. Це дуже нестабільний для них час, коли тіло змінюється, а голову починають займати романтичні думки. Може… Вчителю, - повернувся він до старшого, - може я зможу їх навчити традиціям інших академій щодо проявів романтичного інтересу?

- Перед тим, як ти почнеш їх вчити танцю вогню, я хочу сам побачити його.

- Вчителю? – поважно вклонився чоловік і жестом запропонував Согноту залишити вихованців на одинці.

- Вчителю, - схвально кивнув той.

Ракор підскочив у повітря і допоміг колезі перенестися на гребінь даху поблизу. Стали один проти одного в десяти метрах. Учні, почувши шарудіння тканин позаду та побачивши викладачів на будівлі поруч, одразу зацікавилися тим, що ж вони збираються робити.

- Покажи чому ти збирається вчити дітей, - скерував Согнот.

Молодий педагог стряхнув шари свого одягу. Спокійно видихнув, зосередився, рішуче подивився на старшого та змахнув руками, підстрибнувши на одній нозі. Рукави злетіли в повітря, подібно до спалаху полум’я. Вайо від такого очі округлив, затамувавши подих. Хаол покосився на нього і одразу зацікавився подібною реакцією. 

- Наші вчителі також закохалися, - зніяковів хлопець у червоному, сховавши обличчя від коханого.

Щоки його порожевіли так швидко, що Хаол сам собою ступив до нього, поклав руку на шию і припав до вуст, почавши цілувати. Вайо чуйно відповів взаємністю, опустивши повіки.

Коли побачення завершилося і учні сіли у самохідні вози, вже помахавши один одному на прощання, Хаол розповів наставнику про цікаву реакцію його хлопця на той танець.

- Це танець вогню, - почав розповідати Ракор. – У академіях Червоних квітів за допомогою нього зізнаються у романтичній симпатії.

Підліток очі викотив від такої новини:

- То ви, наставнику…? Закохалися у духовного батька Вайо?

- Хах, ні, - легко махнув він рукою. – Я йому показував цей танець, аби він подивився, чи правильно я його виконую. У мене є ідея створити факультативний курс щодо традицій прояву романтичного інтересу у різних академіях, - задумливо подивився на дорогу. – Вважаю, що це може бути цікаво деяким учням. Адже традиції у нас всіх дуже різні і, якщо притримуватися їх, то підкорити серце симпатичного мага аби магині стає у рази легше, - із посмішкою поглянув на Хаола.

- Різні традиції? А які традиції у нас?

- А ти як думаєш? – хитро примружився вчитель.

- Не знаю…

Той підніс руку до молодшого та завзято вдарив крихітною блискавкою в плече.

- Ай! Наставнику! – весело відсунувся хлопець, почавши терти місце вжалення. – Але ж інші маги не можуть робити блискавку!

- Саме тому традиції і називаються традиціями, бо вони властиві магам однієї академії. Однак усіх їх можна адаптувати для інших магів. Полегшити, можна сказати. Наприклад, наша блискавка перетворюється на щипки, або інший прояв швидкоплинного контакту.

- Щипки? – насупився хлопець, пригадавши, як на першому побаченні Вайо бігав та щипав його.

- Так. Але ця блискавка то не все, - посміхнувся старший очима. – Насправді, ми полюбляємо не самі щипки і швидкоплинний контакт, а нагнітання. Пам’ятаєш, коли я перший раз привіз тебе до Вайо, він бігав навколо тебе та дражнив?

- Так… - зніяковів підліток, не розуміючи до чого веде наставник.

- Так от, - почав жестикулювати Ракор, - інші маги чи магині нас задирають, дражнять, нагнітають, а у якийсь момент роблять стрімкий крок ще ближче і це викликає в нас миттєвий сплеск емоцій, подібно до розряду блискавки. Саме такою поведінкою можна підкорити магів Злітаючих птахів. Чи ти не згоден? – хитро примружився.

- Ну, кхм, - заховав учень обличчя, яке почало стрімко червоніти. – Не знаю, - опустив погляд до рук, які почав м’яти.

- І подібні «хитрощі» є у інших академій, - продовжив вчитель, відвернувшись до дороги. – Маги Легкого вітру ганяються одне за одним поміж хмар, Великого каменю – їдять плоди одне одного, а Червоних квітів – танцюють. Для них танці взагалі відіграють дуже важливу роль, бо це мистецтво їх академії. Окрім самого танцю вогню, що показує романтичну симпатію, вони мають ще багато різних танців, тож якщо ти вивчиш хоч якийсь з них – вони це точно оцінять. Але якщо вивчиш танець вогню… - задумливо покачав головою. – Від мага з іншої академії він справляє колосальне враження. Ледь не зізнання у вічному коханні, - покосився на хлопця, який уважно все слухав, не підіймаючи голови.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍