Марія Люта - Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта

Дракон тримався з останніх сил. Поріз болів жахливо, але найстрашніше, що разом із кров'ю його тіло покидала і магія. Крила Арденса тремтіли, а зуби він стиснув з такою силою, що вони погрожували перетворитися на крихту. Вага мого тіла, яку він у здоровому стані навіть не відчув би, зараз була критичною.

Моє серце защеміло від співчуття, а душа оніміла від розуміння того, що Арденс не відпустить мене за жодних обставин. І навіть якщо ми разом рухнемо вниз, він своїм тілом убереже мене від гострого каміння...

Вниз! Точно! Адже вниз летіти легше! А там я уже  якось його підлікую і підлатаю...

"Плануй на дно Урхової ущелини!" - крикнула я Арденсу, впевнена, що хоч вухами він мене й не почує, але все одно зрозуміє.

Арденс погодився і вже розправив крила для плавного зниження, як раптом від краю каньйону відокремилась чиясь постать і зірвалась вниз, на льоту обертаючись у золотого дракона.

Дракон стрімко підлетів до нас, демонструючи готовність допомогти. Тоді Арденс дбайливо передав мою багатостраждальну тушку в пазурі несподіваного помічника, і ми разом продовжили найважчий підйом у моєму житті.

Нарешті золотий дракон, відразу за Арденсом, досяг краю ущелини і випустив мене зі своїх пазурів.

Земля! Всевидячий, яка вона приємно тверда та надійна!

Я озирнулася, шукаючи очима нашого помічника. Фін!? Оце так несподіванка!

Арденс же обертатися в людину доки не поспішав, він напружено дивився кудись мені за спину, потім перевів погляд на мене і обняв крилом, притискаючи до себе. Я насторожено виглянула зі свого прихистку, боячись уявити, що могло насторожити дракона.

Проклятий Урх!

До нас наближалося безліч людей, більшість - спудеї в червоній формі. Але попереду...

Попереду з войовничим виглядом крокували гвардійці, вишикувавшись півкільцем навколо нового глави держави лорда Бальтазара та його почета.

Всевидячий, а я якось і забула, що в Загір'ї я в розшуку за вбивство імператора.