Марія Люта - Наречена для дракона. Частина 2, Марія Люта

<a href="https://booknet.com/uk/book/narechena-dlya-drakona-b403309">Перша частина тут</a> Справдився найбільший страх Анни: вона опинилася в країні ненависних драконів. Її відносини з Арденсом зайшли в глухий кут: вона все ще його кохає, і все ще ненавидить в ньому дракона. Та чоловік пішов сам - змінить він свою думку? Та й чи варто, адже попереду Відбір, який неможливо скасувати...  Окрім того, в руках Анни життя Фелікса і мир між двома країнами. Та і поява дівчини в сміливій червоній сукні від неперевершеної мадам Жюстін не пройшла непоміченою і спричинила доволі неочікувані наслідки в консервативній Араті. А ще в Анни з'явиться кіт, тому що і вона сама з роду... Та скоро все дізнаєтесь самі! Попереду багато випробувань, але хеппі енд не за горами, точніше - за Драконовими горами))

Глава 28

- Значить, принц Фелікс та Анна у твоєму покинутому замку? - вражено запитав Бахтієор, вислухавши історію Арденса про події на стайнях. Те, що зустріч із леді Чаус була провокацією, не було великою несподіванкою, але як вона віртуозно була спланована – це справді дивувало. - Тобто, зараз мир Загір'я та Арати в руках ярої дракононенависниці? Іронічно, не знаходиш?

 

- Що саме? - Арденс різко відсунув старий пошарпаний талмуд, назва якого звучала "Невідкладна магічна допомога при термінальних станах". Його і без того похмурий погляд став ще похмурішим. - Те, що від вправності Анни залежить початок війни чи, може, такий дотепний вираз "Анна  - яра драконенанвисниця"?

 

- А що не так із цим виразом? - тепер насупився Бахтієор. Він виглядав збентеженим раптовим погіршенням настрою друга, адже той завжди міг оцінити комічність у будь-якій, навіть найгіршій ситуації.

 

Арденс же не поспішав щось пояснювати своєму помічнику. Він взагалі був сьогодні небагатослівним, а його зморшка між бровами виглядала ще глибшою.

 

Бах нарешті ляснув себе по лобі:

- А-а, ти про те, що "Ана яра дракононенависниця" в перекладі на древньоурську звучить як "Анна арденс драко одіум". Цікава гра слів, не більше. Слухай, я нічого такого не мав на увазі, не думав, що якось зачеплю твої почуття...

 

Арденс роздратовано стиснув губи:

- Ти мені ще нюхальної солі запропонуй... Ось, прочитай, - Головнокомандувач підсунув книгу своєму помічникові.

 

Бахтієор глянув на відкриту сторінку, де великими товстими літерами красувався напис "Закляття "Серце на двох", швидко пробіг очима по тексту і згадав  Всемогутнього.

 

- Життя Анни та принца пов'язане... Тепер ясно, чому ти такий хмурий.

- Не лише тому. Я щойно від батька.

- І як імператор?

- Погано.

- В якому сенсі?

- У всіх. Він дуже здав, ніби за місяці моєї відсутності постарів на років п'ять.

- Він хворий? - тихо прошепотів Бахтієор, ніби Полог тиші був недостатньо надійним, щоб приховати таку важливу звістку.

- Верховний цілитель стверджує, що батько здоровий. Це дивно, адже не треба бути знавцем цілительської справи, щоб побачити, що батька щось пожирає зсередини. Знаєш, я ще раз переконався, що вчинив правильно, коли довірив лікування принца Анні, а не нашим палацовим умільцям, - задумливо промовив Арденс.

 

- Так, я бачу, що твоя довіра до її здібностей дуже виросла.

- Пропорційно до того, як впала до наших цілителів.

- Невже вони можуть діяти проти самого імператора!? Натякаєш, що в Загір'ї є зрадники? - Бах зашепотів ще тихіше.

 

- Не натякаю, а говорю прямо. Арата сама не здатна була провернути таку провокацію. – Арденс відкинувся на спинку масивного крісла і закинув руки за голову. - Провокація на стайнях було дуже, дуже майстерно спланована, хоча з невідомих нам причин провалилася. Хтось знав мою реакцію, точно вирахував, які закляття я застосую... Більше того, заклинання, яке спотворює магію, було налаштоване особисто на мене. Ніхто в Араті не міг так добре мене вивчити. Розумієш, до чого я веду?

 

- У Загір'ї є зрадники, які сприяють війні... - видихнув Бахтієор.

- Ні, не просто в Загір'ї – у палаці. Це хтось із найближчого кола... І, напевно, у нього є спільники. Різке погіршення здоров'я батька тому підтвердження.

- А сам імператор що каже?

- Що здоровий, як Драк Всемогутній. І щоб я не втручався.

- Ну так... Може, Багратіон теж чує недобре і підозрює всіх, у тому числі й тебе?

- Можливо... Але ж ти його знаєш, він і на смертному ложі не визнає своєї слабкості. Хоча, чесно кажучи, у гніві він сильний, як і раніше.

- У гніві? Авжеж, я  помітив цілих дві ремонтні бригади, що прямували до його кабінету. Тепер розумію... І з якого приводу імператор гнівався цього разу?

- Я сказав йому, що не візьму за дружину переможницю Відбору, - відповів Арденс спокійно. Навіть надто спокійно.

 

Бахтієор же впустив товстелезний цілительський талмуд на підлогу і підскочив до друга. Зазирнув Арденсу в очі і спитав сиплим голосом:

- Ти вирішив скасувати Відбір? Це ж неможливо!

 

- Ні, Бах. Ти неуважний. Я сказав, що не одружуся з його переможницею...

- Не розумію...

- У мене є молодший брат, Аларай. І він горить бажанням обзавестися сім'єю та дітьми. Останніми - якнайшвидше, бажано раніше за мене... - Арденс, як і раніше, говорив абсолютно незворушно.

- Звісно, ​​він горить бажанням! Адже з'явися спадкоємці у нього першого, він стане імператором! Я розумію лють Багратіона: п'ять років йому знадобилося, щоб змиритися з бездітністю його старшого сина Арагварда і залишити надії зробити його своїм спадкоємцем; ще десять, щоб підготувати на цю роль тебе... А тепер ти відмовляєшся одружуватися!

 

- І знову ти неуважний: я не казав, що не збираюся одружуватися, - спокою Вогняного дракона міг позаздрити найхолодніший Крижаний.

 

Бахтієор імпульсивно підняв руки, не знайшовши відповідних слів. Потім він різко обернувся до Арденса:

- Анна...

 

Головнокомандувач Загір'я кивнув головою.

- Невже вона змінила своє ставлення до драконів і ви помирилися!?

- Ні, навпаки: я вчинив різко і безглуздо. Ми посварилися остаточно.

 

І знову на обличчі Баха застиг вираз повного нерозуміння та здивування. Лише через довгу хвилину він свиснув:

- Ти думаєш, що після скасування, тобто новації Відбору, вона змінить гнів на милість?

- Ні. Вона не дізнається про це. Батько заборонив мені розповідати їй. Він бажає, щоб Анна до останнього вважала, що Відбір для мене. Старий навіть змусив магічну клятву дати про нерозголошення. На тебе вона, до речі, теж тепер діє, так що не ляпай язиком без потреби, щоб уникнути неприємних наслідків... Можливо, смертельних... Батько, знаєш, занадто злий був.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍