Джулія Рейвен - Не повертай мене, Джулія Рейвен

— Зі мною все гаразд, — поспішаю заспокоїти Яна, — тут і справді густі кущі.

Як досвідчені спецназівці, брати, допомагаючи один одному, по черзі вилізли на паркан, перекинувши через нього лікаря, а потім, як по команді, стрибнули за ним.

Зіщулившись від холоду, я переминалася з ноги на ногу, бажаючи якнайшвидше опинитися в теплій машині.

— Іди до мене, — Ян знову підхоплює мене на руки, і ми повторюємо метод втечі. Ми спереду. Позаду — Нік з лікарем. 

Декілька хвилин шляху у непроглядній темряві, і ми нарешті зупиняємось біля автомобіля. Не знаю, що то за марка. Я на них не сильно знаюся. Маленька, непримітна. Можливо, знову вкрали? Це питання я проковтнула, забираючись на заднє сидіння.

Брати, брудно матюкаючись, завантажують лікаря у багажник.

Адреналінова хвиля поступово відступає, і мене починає калатати від холоду. Навіть не помітила, що я наскрізь промокла. Вологий атлас піжами лише погіршує ситуацію. Руки й ноги задубіли так, що я навіть не відчуваю їх.

— Нік, ти за кермом!

Ян пірнає в салон автомобіля, і одним ривком садить мене до себе на коліна.

Гучне кректання мотора і чергові мати від Ніка, і машина смикано починає рухатися вперед.

— Боже, ти суцільний лід, — доторкнувшись до мене, шоковано підсумував Ян, — знімай ці ганчірки. 

Я сором'язливо знітилася від присутності Ніка, але помітивши, що він навіть не дивиться в наш бік, почала швидко роздягатися.

Ян потягся назад і дістав звідти старий светр. Він допоміг одягнутися і простяг мені металеву флягу.

— Це що? Алкоголь? — уточнюю, хоч і так зрозуміло, що всередині не вода.

— Пий, тобі треба зігрітися, — безкомпромісно промовляє Ян, не забираючи руку.

Зібравшись духом, я роблю великий ковток… віскі чи що це за погань така? Рідина боляче опалює горло, і я, судомно вдихаючи повітря, починаю кашляти. 

— Розумничка, зараз буде краще, — Ян притискає мене до себе, і я відчуваю, як на зміну задухи приходить тепло. Воно приємною млістю розтікається по тілу, і мене перестає трусити. Тривожні думки випаровуються, я повністю розслабляюся, і, не помітивши як, провалююсь у солодкий сон.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно