Тімоті Снайдер - Червоний князь, Тімоті Снайдер

Відні. Історичний факультет та Європейська Рада Центру Макмілана з міжнародних і регіональних студій Єйльського університету надали моїм дослідженням інституційну та фінансову підтримку. Марія-Кристина Габсбург і Ґеорг фон Габсбург ласкаво погодилися відповісти на низку моїх запитань щодо їхньої родини. Стів Восерман із видавництва Kneerim and Williams від самого початку бачив привабливість моєї оповіді. Лера Гаймерт із видавництва Basic Books стала цілком гідною літературною супровідницею для Вільгельма фон Габсбурга.

Родинні дерева

ІМПЕРСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ ВІЛЬГЕЛЬМА ФОН ГАБСБУРҐА

ДИНАСТІЯ ГАБСБУРҐІВ-ЛОТАРІНҐІВ

Біографічні шкіци

ГАБСБУРГИ ТА ІНШІ ДІЙОВІ ОСОБИ КОРОЛІВСЬКОЇ КРОВИ

Альбрехт (1817–1895). Ерцгерцог Австрійський тощо. Фельдмаршал габсбурзького війська, 1866 року переміг італійців під Кустоццою. Названий батько Штефана, який отримав у спадок його галицькі маєтки.

Альбрехт (1888–1951). Ерцгерцог Австрійський тощо. Найстарший син Штефана і Марії-Терези, чоловік Аліси Анкаркруни, брат Вільгельма. Артилерійський офіцер у габсбурзькому, а згодом — у польському війську. Батько Марії-Кристини, Карла-Штефана і Ренати. Голова родини після смерти Штефана у 1933 році, головний землевласник у Живці. Фінансовий спонсор Вільгельма. Поляк за національністю, німецький в’язень. Польські комуністи вимусили його до екзилю.

Альфонсо XIII (1886–1941). Король Іспанії. Син Марії-Крістіни, племінник Штефана, двоюрідний брат Вільгельма. 1922 року прихистив Вільгельма та Зіту в Мадриді і намагався втримати Штефанові землеволодіння у Польщі. Покинув Іспанію у 1931 році, впродовж 1930-х років був бонвіваном у Парижі. Незадовго до смерти зрікся престолу на користь сина. Дід короля Хуана-Карлоса.

Вишиваний, Василь. Див. Вільгельм.

Вільгельм (1895–1948). Ерцгерцог Австрійський тощо. Габсбург із народження, дитина Балкан, поляк із виховання, українець із вибору. Офіцер габсбурзького війська в часи Першої світової війни, прибічник ідеї українського утворення під правлінням Габсбургів. У 1920-х роках був спільником баварських імперіалістів, членів королівської родини Іспанії і французьких гедоністів. У 1930-х роках підтримував ідею габсбурзької реставрації, був фашистом; згодом у 1940-х роках став шпигуном проти нацистської Німеччини та Совєтського Союзу; зрештою завершив демократом. Коханець, орієнталіст, спортсмен. Син Штефана та Марії-Терезії, брат Альбрехта, Лео, Матильди, Ренати й Елеанори, дворідний брат Альфонсо, племінник Марії-Крістіни, Ойгена та Фрідріха.

Вільгельм II (1859–1941). Німецький кайзер, король Прусії, голова династії Гогенцоллернів. Зустрівся із Вільгельмом у німецькому штабі у Спа в серпні 1918 року.

Елеанора (1886–1974). Ерцгерцогиня Австрійська, до вимушеного зречення від титулів внаслідок шлюбу із Альфонсом Кльосом. Найстарша донька Штефана і Марії-Терезії, Вільгельмова сестра. Порушила габсбурзькі звичаї, вийшовши заміж за моряка, капітана батькового вітрильника. Австрійка за національністю перед та після Другої світової війни, впродовж якої її сини служили у німецькому війську.

Єлизавета (1837–1898). Цісарева Австрії тощо, дружина Франца-Йосифа, мати Рудольфа. Так само, як і Штефан, Максимільян, Рудольф і низка інших Габсбургів, дотримувалася романтичних поглядів і любила теплі води. Побудувала палац на о. Корфу, що його відвідували Штефан із родиною, ідентифікувалася із Грецією.

Зіта (1892–1989). Княгиня Бурбон-Парма, згодом цісарева Австрії тощо. Дружина Карла, мати Отто. У 1930-х роках була душею і серцем реставраційної політики. Приймала Вільгельма в Бельгії.

Карл (1887–1922). Цісар Австрії тощо. Останній Габсбург, що тримав правління. Посів трони після смерти Франца-Йосифа 1916 року. Прибічник швидкого перемир’я під час Першої світової війни. Зробив невдалу спробу таємно укласти мирний договір із Францією. 1918 року відіслав Вільгельма зі спеціальними завданнями до України. Впродовж війни був свідком занепаду Габсбурзької монархії і перетворення її на сателіта Німеччини. Наприкінці війни склав із себе державні обов’язки без формального зречення трону. Помер після двох невдалих спроб відновити монархію в Угорщині. Чоловік Зіти, батько Отто.

Карл-Людвіґ (1833–1896). Ерцгерцог Австрійський тощо. Молодший брат цісаря Франца-Йосифа. Після смерти Рудольфа 1889 року нетривалий час вважався наступником Франца-Йосифа. Помер, налившися води з р. Йордан. Батько Франца-Фердинанда та Отто-Франца.

Карл-Штефан (1921-). Князь Альтенбурзький. Син Альбрехта й Аліси. Громадянин Швеції. Після 1989 року оспорював власність живецької броварні. Названий на честь свого діда Карла-Штефана, який у цій праці називається Штефаном. Племінник Вільгельма.

Лео (1893–1939). Ерцгерцог Австрійський тощо. Другий син Штефана та Марії-Терезії, брат Вільгельма. Офіцер у габсбурзькому та польському військах. Після смерти батька став землевласником меншої частини статків у Живці. Чоловік Марії Монжуа.

Людвіґ-Віктор (1842–1919). Ерцгерцог Австрійський тощо. Молодший брат Франца-Йосифа. Знаний із своїх гомосексуальних пригод і колекції творів мистецтва. Його брат, цісар, вигнав його у замок поблизу Зальцбурга.

Марія-Крістіна (1858–1929). Ерцгерцогиня Австрійська тощо, згодом королева і регентка Іспанії. Сестра Штефана, мати Альфонсо, тітка Вільгельма. На початку 1920-х років прихистила Зіту та Вільгельма в Іспанії.

Марія-Кристина (1923-). Княжна Альтенбурзька. Донька Альбрехта й Аліси, в екзилі після Другої світової війни, нині мешкає у Новому Замку в Живці. Вільгельмова племінниця.

Марія-Терезія (1862–1933). Ерцгерцогиня Австрійська тощо. Принцеса Тосканська. Разом із своїм чоловіком Штефаном була засновницею польського королівського роду. Мати Вільгельма, Лео, Альбрехта, Ренати, Елеанори та Матильди. Ревна католичка, шанувальниця мистецтв. Подарувала шпиталь і слугувала медсестрою в часі Першої світової війни.

Максимільян (1832–1867). Ерцгерцог Австрійський тощо, згодом імператор Мексики. Командувач і модернізатор габсбурзького флоту. Страчений мексиканськими республіканцями. Брат Франца-Йосифа.

Матильда (1891–1966). Ерцгерцогиня Австрійська тощо, до вимушеного зречення від титулів внаслідок шлюбу із Ольгердом Чарторийським. Третя донька Штефана та Марії-Терезії, сестра Вільгельма. Полька за національністю. Емігрувала до Бразилії під час Другої світової війни.

Ойґен (1863–1954). Ерцгерцог Австрійський тощо. Брат Штефана, дядько Вільгельма. Командувач австрійських сил на Балканах та в Італії в часі Першої світової війни. Покровитель Вільгельма після його повернення до Австрії 1935 року. Меценат мистецтв. Останній Габсбург, що стояв на чолі Ордену Тевтонських рицарів.

Oттo (1912-). Ерцгерцог Австрійський тощо, найстарший син цісаря Карла і цісареви Зіти, спадкоємець габсбурзьких престолів після смерти Карла 1922 року, після досягнення повноліття у 1932 році став головою династії Габсбургів. Державний діяч та автор. Чільник реставраційного руху в Австрії у 1930-х роках, прибічник ідеї Дунайської конфедерації в часи Другої світової війни, після війни виступав за європейську інтеграцію. Член Баварського Християнського Соціального Союзу, депутат Європейського Парламенту.

Отто-Франц (1865–1906). Ерцгерцог Австрійський тощо. Запам’ятався своїми скандалами, в першу чергу, мабуть, тим випадком, коли з’явився у Готелі Захер, маючи на собі лише шаблю і комір Ордену