Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

1) належить безумовно не вдаватися в ворожу акцію;

2) пропонувати військам Денікіна, щоб вони не займали тих місцевостей, які є вже в наших руках, або які маємо посісти

3) пропонувати їм звільнити район нашого походу, щоб не спинити нашого руху;

4) докласти всіх зусиль, щоб докладно розвідати організацію, стан військ, завдання, моральний настрій, озброєння та одяг і амуніцію армії Денікіна.

Далі, належить розвідати, яке ставлення Денікінських військ до Української Держави і до наших військ. Негайно повідомити, які дані одержано вже щодо цих питань. Остаточні вказівки вже незабаром буде дано».

Аналогічні телеграми надіслано і до інших армійських груп.

Делегація до Добрармії.

23.VІІІ. одержано відомості з Київської групи, що Денікінці на Квітківському напрямку не ставляться до нас вороже, а навіть бажають битися з нами поруч (але під керуванням «Южної армії»). Добровольці на цьому відтинку пропонували нам демаркаційну лінію, приблизно, по лінії їхніх передових частин. Комгрупи Київської запропонував їм свою. Ми висилаємо делегацію для встановлення демаркаційної лінії.

Командарм Наддніпрянської звертається тоді з проханням до ШГО за такими точками: 1) щоб ШГО перебрав на себе переговори з Денікінським командуванням; 2) щоб ШГА визначив бажану демаркаційну лінію, оскільки самостійне вирішення цього питання Штабом Наддіпрянської армії може повести до небажаних наслідків, бо може не виявити поглядів вищого командування.

24.VІІІ. у відповідь на це, було одержано від ШГО таку телеграму – ч. 216:

ПРОЄКТ ДЕМАРКАЦІЙНОЇ ЛІНІЇ ШГО

Головний Отаман згоджується на пропоновану демаркаційну лінію, але бажав би простягти її від Коростеня далі на Канів і по Дніпру на північ з тим, щоби з просуванням наших армій ми мали би змогу на лівому березі Дніпра на північ від Канева обсадити своїми відділами мостові причілки. Коли Денікінці згодяться на це, то буде сформовано політичну військову місію, яку буде надіслано до фронту для тримання постійного зв'язку з Денікінською Південною армією для спільних акцій та усунення можливих непорозумінь. Нарешті, Головний Отаман бажає, щоб не було ніяких бойових сутичок між нашими військами та Денікінцями, на що необхідно звернути увагу військ.

25.VІІІ. надіслано Штабом Наддніпрянської армії делегацію до Квітківської групи Денікінських військ; нашим делегатам дане відповідне зарядження про демаркаційну лінію. На чолі делегації стояв сотник ген. штабу Пересада.

Ми довше зупиняємося на перших наших взаємовідносинах із авангардними частинами так званої Південної (Южной) армії, щоб надати належний грунт для зрозуміння наступних подій.

Вислід.

Отже: 1) ні сам Головний Отаман, ні його Штаб, ні вищі військові керівники не бажали починати боротьби з Денікінцями в момент спільної боротьби з червоною армією. І наше військо, навіть така партизансько-демократична група, як Київська, поставилося до перших відділів Добрармії обережно-невтрально; 2) ШГО видає низку розпоряджень, щоб уникнути ворожих cутичок із Добрармією і пропонує демаркаційну лінію, гадаючи, що буде можливо досягти будьякої згоди; 3) ті частини Добрармії, які оперували на Квітківсько-Христинівському напрямку, теж не поставилися до наших військ вороже, а перші пропонували нам демаркаційну лінію. Правда, треба взяти на увагу, що це була козацька Терсько-Кубанська дивізія, а козаки, надто кубанці, прихильно ще ставилися до національних змагань; 4) в Кам'янці і Штаб Головного Отамана і Штаб Наддніпрянської армії, через своїх представників, відверто вказували представникам Антанти на необхідність утворити спільний протибольшевицький фронт.

Бої під Фастовом. Сх. ч. 21.

Наступ на Київ Центральної групи скомбіновано так: на Фастів наступає 3-й корпус, за ним на залізницю Козятин – Фастів поволі скупчується 11-й Галицький корпус. На Білу Церкву йдуть Запорожці. Червоні під Фастовом 24.VІІІ. поставили галичанам сильний опір; не зважаючи на це, їхні позиції (на південний захід від Фастова – ст. Китайка-Ставище) цього ж таки дня, після гарячого бою, проламано. Здеморалізований ворог подався далі на північ; Бригади 3-го корпусу переслідують його.

Бої за Білу Церкву. Сх. ч. 21.

Цікаві бої точилися за посідання Білої Церкви. 24.VІІІ. 6-та Запорізька дивізія захопила Білу Церкву. Після бою сюди прибув комгрупи із своїм Штабом. До Білої Церкви наближався і партизанський загін отамана Зеленого.

В цей час у Штабі Запорізької групи було одержано відомості, що із сходу, з боку Квітківського, на Білу Церкву насувається триполкова большевицька бригада з панцерними потягами.

Полк. Сальський, уживши різних хитрощів, нарешті умовив таки отамана Зеленого, щоб він узяв активну участь в обороні Білої Церкви та погодився тимчасово підлягати розпорядженням Штабу Запорізької групи. За це пообіцяно партизанам передати весь вогнеприпас, який поведеться захопити у ворога в бою.

25.VІІІ. червоні вдерлися в Білу Церкву, їм із фронту дали добру відсіч Запорожці, а на большевицькі обози налетів ураганом із своїми повстанцями отаман Зелений. Там було чим поживитися. Швидко поле вкрилося ворожим трупом. Червоних було розбито вщент.

В наші руки дісталася значна військова здобич: панцерні потяги, гармати, кулемети та інше.

Отаман Зелений одержав свою частку з військової здобичі, сердечно попрощався з Запорожцями і далі подався на Канів.

Вислід. Сх. ч. 21.

Отже, до вечора 26.VІІІ. бригади 3-го корпусу опанували Васильків; 1-й корпус зосередився в районі Корнин-Попельня, Запорожці – уступом позаду. Ворог у повному відвороті. Всі шляхи від Мотовилівки на Київ забито потягами, де зовсім припинився всякий рух.

Таким чином, Центральна група була готова до атаки Києва; правда, ворог намагався ще захищати підступи до Києва на укріпленій позиції, але це, з огляду на загальну ситуацію, було заздалегідь засуджено на неуспіх.

НК ГА ще 24.VІІІ. натякає Штабові Головного Отамана в своїй телеграмі на необхідність швидше рухатись на Київ, щоб