Микола Капустянський - Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський

першими взяти його з усім його багатомільярдовим майном. Та й усі частини, що оперували на Київському напрямку, захопилися своїм наступом і були окрилені бажанням якомога швидше вибити червоних із Золотоверхого Києва.

Так само й Наддніпрянська армія, виконуючи своє важке завдання, все ж думками була з Галицькою армією й Запорожцями під Києвом. Ще 24.VІІІ. Командарм Наддніпрянської висловлює бажання дальших успіхів Галицькій армії і сподівається, що вона швидко здобуде Київ.

Телеграми ШНА і НК ГА.

Подаю характерні телеграми Штабу Наддніпрянської армії й НК ГА, якими обидві ці установи обмінялися:

«Штаб Наддніпрянської армії радіє великим успіхам братерських військ, котрі женуть ворога, що відходить на Київ. З свого боку війська й Штаб Наддніпрянської армії вживають усіх заходів, щоб забезпечити праве крило головних сил, оперуючих на Київ, маючи на увазі розбити й знищити ворога.

ч.2228/К.»

Відповідь:

«Галицька армія щиро дякує за ваш братерський привіт. Виконуючи наше завдання, ми не турбуємося за правий фланг знаючи, що там стоять герої Наддніпрянці. Дай, Боже, особисто подякувати вам у Києві».

Одначе, неясність ставлення до нас Добрармії непокоїла командний склад і війська. Запорожці посувалися на схід, проте весь час поглядали в бік Квіткова (звідки наближалася Терсько-Кубанська дивізія) і тримали одну дивізію в резерві – на всякий випадок.

ПОДІЇ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Ситуація на лівому крилі. Сх. ч. 21.

Трохи гірше склалася ситуація на лівому крилі. 2-й корпус лишався своїм гро в Житомирі і не чинив активно проти Коростеня а там поволі почали скупчуватися недобитки 44-ї дивізії, туди ж наспіли й деякі підсилення з півночі та евакуйовані з Києва. На північ від Звягеля проти Січовиків з'явилася червона повстанська бригада. Вона складалася з волиняків, що не співчували українсько-польській угоді. До того ж і наші спільники Поляки, – це треба відзначити, – провадили якусь подвійну політику і турбували Штаб СС своїми ворожими кроками. Так, наприклад, на схід від Звягеля 26.VІІІ. вони захопили цілий обоз одного з полків групи СС. Траплялися кілька разів аналогічні випадки, але в менших розмірах. Все це прикро відбивалося на настроях Січових Стрільців.

Взагалі, ні СС, ні 2-й корпус не зробили серйозної спроби захопити Коростень.

Командування СС, обурене ворожим ставленням поляків, на власну руку вирішує звільнити напрямок Звягель-Коростень і відійти на Житомир. Нехай, мовляв, поляки та большевики б'ються проміж себе на Коростенському напрямку.

ОЦІНКА АКЦІЙ НА КИЇВСЬКОМУ Й КОРОСТЕНСЬКОМУ НАПРЯМКАХ

Оцінка напрямку руху 1-го корпусу. Сх. ч. 21.

НК ГА веде наступ від Козятина на Київ уздовж залізниці Козятин-Фастів, 3-й корпус іде в бій, 1-й корпус тримається в резерві ззаду. На шосе Житомир-Київ не звернуто уваги.

На нашу думку, з огляду на сприятливі обставини, було можливо 1-й корпус, або, краще, дві його бригади скерувати на Житомир, а решту тримати в резерві. Бригади 1-го корпусу з Бердичева могли зосередитися в Житомир уже 22-23 і розпочати наступ на Київ.

На Київському напрямку 3-й корпус легко справлявся з слабішим від нього ворогом.

У Фастові, як уже зазначалося, лише дві бригади з усього корпусу побили ворога. До того ж Запорожці надійно забезпечували праве крило і, в разі потреби, могли подати допомогу 3-му корпусові.

Нарешті, боятися сильної диверсії з Києва також не було чого.

Позитивні сторони зосередження частин 1-го корпусу в Житомирі були ось які: 1) цим звільнявся весь 2-й корпус, який треба було намірити на Коростень і який, правдоподібноу вже здобув би цей вузол; 2) з Коростеня 2-й корпус міг надіслати залізницею на Київ, на випадок потреби, якунебудь частину; 3) наступ бригад 1-го корпусу по шосе уможливлював викинути на північ окремі відділи, щоб зруйнувати залізницю Київ-Коростень і цим припинити евакуацію червоних із Києва раніш майже за тиждень.

Небезпеки для окремого руху бригад 1-го корпусу по шосе на Київ не було тому, що шосе і залізниця Фастів-Київ зближаються мірою підходу до околиць Киева.

Таким чином, у момент рішучої атаки Києва всі сили Центральної групи були б у маневровому між собою зв'язку. Крім того, 1-й корпус своїм рухом обходив усі, большевицькі позиції, що прикривали Київ із південного заходу.

Акції полк. Вольфа.

На нашу думку, акції групи полк. Вольфа взагалі мляві. 2-й корпус перебувае 21-26.VІІІ. в районі Житомира, СС у Звягелі, і за цей час не організував рішучої акції проти Коростеня. Захопити його було досить легко.

ШГО надає цьому вузлові важливого значення; він ще 21.VІІІ. видає розпорядження, щоб кіннота групи Вольфа здобула Коростень і перетяла залізничний шлях на північ від нього.

Таким чином, здається нам, коректива до наказу ч. 4 про передачу Житомира групі полк. Вольфа була однією з причин, що Коростень не було здобуто. За другу причину була пасивність групи Вольфа і, нарешті, неприємні «інцинденти» у Січовиків із поляками.

Самостійно схвалене рішення СС відійти з призначеного їм напрямку на Житомир, на нашу думку, і не зовсім доцільне, і не викликалось обставинами.

Загальні висновки щодо всіх напрямків.

Взагалі, наш наступ на Київ пляново розвивався. Забезпечення з півдня операційноі лінії на Київ провадилося Наддніпрянською армією покищо успішно, одначе, тут ще мусів початися генеральний бій з усією південною большевицькою групою. ШНА вживав відповідних заходів для успішної боротьби з нею. ШГО в тих же цілях видав розпорядження пересунути бригаду УСС на Жмеринку.

На жаль, НК ГА не знайшла можливим виділити бодай одну бригаду в Жмеринку на допомогу Наддніпрянській армії, хоч на Київському напрямку у неї сили більше, ніж вистарчало.

На Коростенському напрямку червоні потрошку зміцнюються, одначе, група полк. Вольфа була в силі їм протистати, а навіть за енергійних дій і вибити їх із Коростеня.