Верефрі - Це наш секрет..татусь, Верефрі

—Ти..—він втягнув повітря через ніздрі,—ти знаєш, що я зараз на межі, чи не так?—він зціпив руки в кулак.

—Так, я знаю..—у двері задзвонили, це були наші гості. Як же вони невчасно!

Аорон повернувся до мене, оцінивши ще раз моє тіло і швидко поцілував в губи. Він потягнувся по Емі речі, які були на підлозі щоб дати їх дівчині.

—Ні,—вона похитала головою в знак заперечення не приховуючи усмішки. Ну і що ж він буде робити ? Візьми ситуацію в свої руки чи…

—Так,- він дивився на дівчину зовсім не веселим поглядом.

—Ні, я думаю що краще так вийти, їм сподобається, особливо Захару. Ти бачив як він на мене дивився під час сніданку, вечері, прогулянки? —вирішила Емі його трохи подраконити

—Я тебе почув,—Аорон закинув Емі через плече, ляскаючи її по дупі та попрямував до ванни, він набрав воду у ванну і запитав.—Сама залізеш?

—Сама!—вона кинула на нього вбивчий погляд, Аорон вийшов і закрив за собою двері, і залізла в ту ванну, кинувши бомбочку для ванни із запахом карамелі і полунички. Сьогодні перший день- не так боляче і не так багато, тому сьогодні можна і у ванну.

Аорон пішов відчиняти двері.Перед дверима стояли Сінді та інші гості, усміхнені та сповнені енергії після прогулянки музеєм .

— О, ми, здається, трохи рано! — пожартувала Сінді, підморгнувши Аорону. — Ви нас не чекали?