Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс

Коханий обіймає мене за талію зі спини, а підборіддя опустив на моє оголене плече, інколи його цілує. Аліна з Арсем танцюють під романтичну мелодію. Наші батьки сидять за столом, усміхаються і розмовляють з іншими гостями. Раптом з'являється Тамара, мати Артура. Вона вітає наречених, а тоді підходить до нас. 

 - Як ви, діти?

 - Добре, а ви як?

Перепитую.

 - Теж добре. Сподіваюсь у вас теж, скоро буде такий день.

Чомусь опускаю очі, Артур міцніше мене обіймає і каже. 

 - Я теж на це сподіваюсь. Звісно, якщо Настя мені не відмовить? 

Ми утрьох посміхаємось. Яке ж це щастя, коли рідні поруч і щасливі. Здавалося б, все те, що не могло вирішитися цілих п'ять років, вирішилось за один тиждень. Уявити лише, тиждень назад, я була самотня із "розбитим серцем". А тепер стою у обіймах коханого. Так, завтра потрібно повертатися до колишнього життя і навчання. Цей тиждень так швидко минув. Ми стільки всього пройшли й пережили за таку коротку мить. Ніхто не знає, що буде завтра... Найголовніше, що Артур поряд. А цього більше, ніж достатньо...

Дорогі мої, думала вміщу все в один розділ і епілог. 

Але як бачите, не вийшло... 

Тому для вас 2 розділи і вже скоро епілог...

 Приємного читання, тільки ваша, Ханна Еванс... Вже майже кінець...

 Після епілогу на вас чекає маленький сюрприз... Мирної ночі...

Обіймаю❤️

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно