Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс

Настя 

Відчуваю ранішнє, чисте повітря, яке доноситься у кімнату із відкритого вікна. Артур мене обіймає, він такий ніжний, рідний, свій. У його обіймах так тепло і затишно. Як же давно, я мріяла засинати і прокидатися поруч з коханим, в одному ліжку.

Вчорашній день, видався досить важким, морально. Тому, опинившись на самоті, ми швидко прийняли ванну і провалились у сон, в міцних обіймах один одного.

Відчуваю легкий поцілунок у шию. Тоді він опускається нижче, на ключицю, а далі проводить доріжку із ніжних поцілунків, по тілу.

 - Артур, ти що робиш?

Говорю через сон, але тіло не обманути. Воно через дії Артура, вкривається сиротами. Моє тіло піддається його діям і він це помічає. Обертаюсь і бачу, як Артур задоволено посміхається.

 - Насолоджуюсь своєю дівчинкою.

Від цього, серце починає тріпотати.

 - Я такий щасливий, коли ти поруч, коли дозволяєш себе обіймати, цілувати і не тільки...

Останнє, тихіше шепоче на вушко. Моє дихання, здається, зупиняється, а серце вистрибує з грудей. Тоді сама його цілую і він продовжує. Цілує шию, груди, перебираючи найчутливіші точки, а рукою опускається нижче, до клітору. Я протяжно стогну, вигинаюсь від його ласки. Очі коханого стають темними. Він губами спускається до живота, пупка, а рукою продовжує свої рухи. Здається, я зараз зірвусь. Бачу, як Артур задоволений моєю реакцію. Він керує мною і моїм тілом. Хочеться його позлити, подразнити. Я його зупиняю і різко опиняюся зверху. Бачу здивований погляд коханого.

 - Ти що, робиш?

 - Тобі не подобається? 

 - Коли ти зверху? Жартуєш?

Говорить Артур.

 - Отже тепер, я зроблю приємно своєму коханому.

Артур хитро посміхається. 

Починаю також цілувати його шию, груди, живіт. Артур хапає мене руками за попу і міцно стискає. Я скрикую. Він посміхається, із хтивістю в очах. Тоді різко перевертає мене на спину, дістає призирватив, відсуває мої трусики і входить. Спочатку ніжно штовхається, а тоді його рухи стають різкіші. Стогну, вигинаюсь йому на зустріч. Ми задихаємось від ейфорії та емоцій. Далі мої стогони гучніші. Артур важко дихає і цілує далі, пожирає мій рот. Тоді сильніше вбиває мене у ліжко. Не можу більше, емоції переповнюють, тремчу із голосним криком, кінчаю. Артур одразу за мною. Тоді падає поруч і пригортає мене до себе та цілує.

 - Моя "втікачка", ти тільки моя...

* * * * *

Далі снідаємо, інколи дуріємо, мов діти. Адже потрібно наздогнати втрачений час. Ті митті, які ми пропустили через страх, гордість або несилу боротися.

Зараз є ще одна проблема. І це - Арс та Лінка. Телефоную до подруги, Артур поряд, миє посуд. 

 - Моя хороша, як ти?

 - Нормально.

- Подруго, тобто нормально? Ви з Арсем поговорили?

 - Ні.

 - Чому?

 - Не можу, Нат, не можу. Цілу ніч думала, правда. Я кохаю Арса, найбільше за все на світі. Але не можу, у мене не лишилось більше сил.

 - Лін.

 - Нат, не треба. Я звісно все розумію, але Арс повинен все зупинити. Я втомилася сама боротись, розумієш? Хочеться, аби саме він покінчив із цим раз і назавжди.

 - Але як?

 - Він не сприймає це серйозно. Все переводить на жарти. Навіть останній випадок у клубі. Уявляєш?А мені боляче...

 - Я зрозуміла. Гаразд, ти відпочинь. Через пів години буду у тебе. 

 - Добре сонце, чекаю.

Кидаю трубку і сумно здихаю.

 - Ну що там? 

Артур підходить ззаду і ніжно обіймає.

 - Я не знаю, що робити? Арс... Ти ж знаєш, який він. Лінка хоче, щоб він сам раз і назавжди покінчив із своїми колишніми. Але як саме й гадки не маю. Ну ось, що можна зробити у цій ситуації? У них завтра весілля, це кінець...

 - Ні, кохана, не кінець!

Обертаюсь, із надією дивлюсь у хитрий погляд коханого.

 - Що ти задумав?

 - Побачиш, це сюрприз.

 - Артур... Ну скажи, будь - ласка. 

 - Я ж кажу, сюрприз. Давай збирайся і поїхали.

За пів години, Артур мене підвозить до Аліни. Сам їде до Арса, так нічого й не розказавши про свої плани.

 - Поганець!

Викрикую на вулиці, але таксі вже віддаляється і він наврядчи почув.

* * * * *

За декілька годин, Артур телефонує.

 - Кохана, відкрийте месенджер.

 - Навіщо?

 - Подивіться і все зрозумієте.

Відкриваю і бачу те, що мене кидає у шок, а Лінка закриває рот рукою.

Все місто обвішане білбордами із надписом.

" Пробач мене, моя крихітко. Я кохаю тільки тебе. Сподіваюсь, ти все - таки вийдеш за мене заміж? "

А внизу, їхнє із Арсом фото.

" Це, щоб вже непевно, всі побачили? "

Проноситься у голові. Тоді чуємо музику із двору, через відкрите вікно. На балкон спочатку вибігає Лінка і здивовано пищить, а за нею я.

Арс стоїть внизу з величезним букетом червоних троянд. І гукає...

 - Пробач мені, моя крихітко! Я був таким дурнем. Я все зміню, обіцяю! Ти ж вийдеш за мене?

Знаю, на цей звук збіжаться всі сусіди. Але це так романтично, аж подих перехоплює. Лінка нічого не кажучи, обертається до мене і запитально дивиться.

 - Біжи вже!

Кажу і вона "летить" до свого коханого. Вибігає на вулицю і кидається у його обійми. Арс її цілує і простягає букет. Це виглядає так красиво і романтично, що у мене з'являються сльози на очах.

Помічаю збоку Артура і зупиняю на ньому свій погляд. Він ловить його і підморгує. Губами вимовляю.

 - Дякую.

Раптом на телефон приходить повідомлення.

" Я зараз підіймусь. "

Доки Арс з Лінкою обіймаються, біжу до дверей, відкриваю. Біля них вже стоїть Артур, теж з величезним букетом троянд, тільки білих.

 - Пробач мені, кохана. Знаю, я теж був мудаком. Але тепер все змінилось, я змінився. 

Зі сльозами кидаюсь у його обійми.

* * * * * 

Весіллі Лінки та Арса у розпалі. Все настільки красиво, романтично, ніжно. Їхні батька приймають поздоровлення від гостей. Лінка у своїй пишній сукні, як у принцеси. Арс у шикарному костюмі. Вони виглядають, ніби з обкладинки модного журналу. Ми з Артуром стоїмо у обіймах один одного. Дивимось на нашу парочку, яка була за крок до прірви. Але вони все - таки вистояли і нарешті щасливі.