Анна Ліє Кейн - Кривава повня, Анна Ліє Кейн

44

- І ви не збираєтеся нічого робити? - Кіра була у відчаї.

Я сиділа біля вікна і дивилася назовні, закусивши кісточку вказівного пальця. У вітальні сім’ї ат Рогад зібралися ті, хто так і не потрапив зі мною до в’язниці. Крайт і Загір розмістилися на дивані та задумливо мовчали. Елері влаштувалася у кріслі, а біля неї знаходилися звірятка.

- Тепер навіть мені здається, що цей Ґрейн жертва обставин, - пробурмотів Геррі. Я навіть скосила на нього очі.

- І коли це ви встигли стати однодумцями? - гиркнув Дорайн.

- Якщо куниця хороша, то багато часу і не треба! - фиркнув Геррі, але про всяк випадок присунувся ближче до Елері, щоб не потрапити під гарячу руку демону. 

- Вони поставили жорстокий ультиматум, - вимовив Крайт, маючи на увазі Міністерство Підглядань. - Не знаю що вони збираються робити з Ґрейном, але вони точно не дозволять його судити. Скоріше за все вони вб’ють його.

- Але вони ж можуть просто зобов’язати його працювати на них, як вони роблять з іншими, - Елері переводила розгублений погляд з мене на чоловіка, шукаючи відповідь. - Чому вони просто не лишать його живим та не завербують? Так вони отримали б собі демона з даром темряви! Адже можна довести, що він знаходився під дією кривавого ритуалу?

- Можна, - я повністю розвернулася у кріслі. Закинула ногу на ногу та зчепила руки в замок на коліні. - Але вони, скоріше за все, уже знають це. Пані Хінок чітко дала зрозуміти, що від їхньої установи таємниць не може бути. Та Ґрейн їм не потрібен.

- Але чому? Він сильний і міг би працювати на них.

- Не міг би, - зітхнув Дорайн. Він обережно сів на бильце крісла. Мені здалося, що вже навіть він втомився на мене сердитися. - Вони вербують обдарованих пітьмою ще у дитинстві. Загіре, ти щось про це знаєш?

- Лише чутки, - демон скуйовдив пальцями своє світле волосся. - Батько плідно співпрацює з Міністерством Підглядань, але вони ж нікого не посвячують у деталі. Але я знаю, що та мітка, яка ставиться на аурі, повинна бути активована до повного розкриття дару, інакше її буде можливо зняти.

- Тобто, - я насупилася, усвідомивши цікаву істину. - Вони щось роблять з дитиною та її даром, щоб потім його можна було контролювати?

- Якщо дуже узагальнити, то так.

- То вони вчиняють так само як і Фарельд! - Кіра зашипіла та розпушила шерсть. - Значить, вони такі самі лиходії! І ви спустите їм це з рук?

- Не такі, - Загір скривився. По його обличчю було зрозуміло, що він намагається підібрати слова, щоб виправдати Міністерство, але не може цього зробити. Тоді він просто хитнув головою: - Вони не роблять обдарованих рабами у прямому сенсі цього слова, вони просто виховують їх та наймають на роботу. Так, з неї неможливо звільнитися, але як усі знають, колишніх підглядальників в принципі не буває.

- Шикарно, - Кіра виплюнула це слово і обвела усіх присутніх злим поглядом. - Для вас це вже так само звично і прийнятно. Напевно, через те, що вас це не стосується!

- Тобто, ніякого виходу немає? - Елері дивилася тільки на свого чоловіка. У погляді її був розпач. - Вони або сховають його від усього світу, або вб’ють?

- Скоріше друге, - відповів Дорайн. На мене він намагався не дивитися, але здалося, що слова адресовані саме мені: - Тримати такого сильного демона у в’язниці надто небезпечно. Залишити його тут вони не захочуть, бо в’язниця належить уряду Ізаріди, а в інших місцях надто великий ризик. Найменшу тінь він зможе використати для втечі.

Елері стиснула губи в тонку лінію. Вона опустила голову, розмірковуючи. Кіра та Геррі про щось шепотілися.

- Я його витягну! - стрімко піднявшись на ноги, я зробила крок до дверей. Але шлях мені перегородив Дорайн. Краєм ока я побачила як Загір і Крайт піднялися зі своїх місць.

- І як же? - з викликом запитав друг. - Вириєш підкоп? Тоді поспіши! Адже вони заберуть його з дня на день!

- Відійди! - з натиском промовила я. Дорайн не зсунувся з місця. Тоді я спробувала його оминути, але чоловік зробив крок вбік.

- Ти нічого не зробиш, Айро. Вони висловилися чітко: будете заважати - отримаєте проблеми.

- І що ж?! - я підвищила голос і глянула на Загіра та Крайта, але обидва відвели очі. - Мені тепер просто сидіти тут? Просто чекати? Ти б так зробив? - я стиснула кулаки та звернулася до Крайта: - Ти дозволив би померти Ірмі? - чоловік здригнувся, але не обернувся до мене. Тоді я знову глянула на Дорайна: - А ти - Елері?

На цей раз друг не розлютився. Він наче чекав такого мого аргументу. Був до нього готовий.

- Айро! - чоловік ступив до мене ближче, взяв за плечі, не дозволяючи більше відвертатися, та подивився в очі. Він наче намагався докричатися до мого здорового глузду: - Він навіть не з цього часу! Послухай ти вже! Демонічний потяг - це вибір магії. Це просто збіг. Для цього мають зійтися надто багато факторів: вік, стать, досвід, рівень розвитку. І таких пар може не бути взагалі, а може існувати декілька. Те, що ти зараз відчуваєш - помилка.

Я нервово скинула руки друга. Стрімко розвернулася та відійшла до вікна. Піднесла руки до обличчя, склавши їх човником. Декілька довгих хвилин в кімнаті панувала тиша. А потім я все ж розвернулася та пішла геть. Дорайн хотів зупинити мене, але я виставила руку перед собою та промовила:

- Я поїду до батька! Дай мені побути одній. Викрасти Ґрейна із в’язниці я все одно не зможу.

Дорайн відступив та кивнув, а я швидко пройшла коридором, штовхнула вхідні двері та опинилася на вулиці. Зупинилася, прикрила очі та зробила глибокий вдих.

- Айро, ти забула пальто, - Елері збігла по сходинках до мене і простягнула одяг. Я сумно посміхнулася:

- Дякую. Я сама не своя.

- Я бачу, - тихо запевнила Елері. На її плечах сиділи дві куниці. Кіра збентежено дивилася на мене, а я розуміла, що дійсно не знаю що робити далі.

- Гадаєш, це через Ґрейна відьма сказала тобі, що твоєї пари у цьому часі немає? - поставила дивне питання Елері. Щось майнуло у її смарагдових очах, що змусило мене напружитися, але все ж я відповіла ухильно:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍