Марина Комарова - Кохаю. Цілую. Твій дах, Марина Комарова

- Знаєш, мені не вистачає таких ось справ, - Змій раптом порушив тишу, що щільним покривалом огорнула обох чоловіків.

- Може бути, тобі треба було влаштуватися в шлюбне агентство? - іронічно припустив Дітмар, поправляючи рукавички.

- О, так, пекельне. І називалося б воно «Асмодей», - пирхнув Змій. - Взяв та все зіпсував, немає в тобі ні краплі романтики.

- Коли буде - подзвоню, - не зніяковів Дітмар. - Це тобі добре. У мене ще не все зроблено.

Змій несподівано серйозно кивнув, відкинувши всю придуркуватість.

- І дивись, раптово не відкрийся перед Скрипкою, що ти збирав відомості не тільки для нього.

- Людвигу, твій господар - зануда. Але я все одно його не кину, знаєш?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно