Джон Гришем - Інформатор

— Я думаю, що Еллі запав на мене, тому вчора заходив. Ми спілкувалися, і, завдяки наполегливому втручанню Гантера, розмова зайшла про Маєрса. Пачеко погодився зв’язатися із поліцією і сповістити про його зникнення. Він вважає, що буде краще, якщо особисті речі Маєрса залишаться у ФБР.

— Благаю, скажи, що твій брат скоро поїде з міста.

— Уже поїхав, сьогодні вранці.

— Слава Богу! Будь ласка, іще скажи мені, що він не буде базікати зайвого.

— Не хвилюйся. В Атланті це нікому не цікаво. До того ж він завжди робить те, що краще для мене. Розслабся.

— Розслабся? Це найбільша справа за існування нашої організації, і вона розпадається на частини. Є якісь новини від Кіллбрю?

— Жодних, і зараз я не чекаю від нього новин. У його підопічної залишилося вісімнадцять днів на відповідь, і запевняю тебе, вони до останньої миті вдаватимуть, що все чудово. Будь-який прояв надмірного занепокоєння — це помилка, яка може їх виказати. Ці люди занадто розумні, щоб контактувати з нами тепер. Минулої п’ятниці ми вручили їм повістку, і я впевнена, що вони вивчають її.

— Нам залишається лише чекати.

— Я не буду сидіти склавши руки, Майкле. Я навідаю Джуніора Мейса у в’язниці. Хочу, щоб ти знав про моє місцеперебування.

— Я не знав, що ти його адвокат.

— Звісно, ні. Але я пообіцяла відвідати Джуніора. Його адвокати зустрінуться з ним сьогодні увечері. Селзмен, адвокат, що веде цю справу, запросив мене бути присутньою на цій зустрічі. Джуніор не заперечує. Я йому подобаюсь.

— Не надто захоплюйся.

— Селзмен запевняє, що можна потягнути час. Якщо інформатор з’явиться і відмовиться від своїх попередніх свідчень, то, як вважає адвокат, страту буде скасовано і призначено новий суд.

— Новий суд, після того, як минуло п’ятнадцять років?

— Атож.

— А чому саме тобі потрібно туди поїхати?

— Я не говорила, що мені потрібно. Скажімо так, я просто не хочу весь день тинятися в офісі. Та й взагалі, несправедливий вирок Джуніора — це частина великої змови. Якщо це викриється, можливо, з’являться нові докази. До того ж, якщо припустити, що зачіпки приведуть до Дюбоса, справу буде розплутано. Зараз дуже важливо стежити за цим розслідуванням.

— Прошу, будь обережною.

— Камери смертників — це досить безпечне місце, Майкле.

— Як скажеш.

Лейсі зачинала двері в офісі й дістала товсту папку, заповнену нотатками Саддел. Вона дістала кілька сторінок і почала перечитувати. Заголовок був таким: «Вбивство Сона Разко та Ейлін Мейс».

Джуніор і Ейлін Мейс жили із трьома дітьми у дерев’яному будинку на Тінлі Роад, приблизно за три кілометри від резервації таппакола. (На той час близько половини індіанців жили на землях, що належали племені, а багато інших були розкидані по всій околиці. До 80% жили в окрузі Брансвік, але деякі — аж у Джексонвіллі). Після полудня 17 січня 1995 року, поки діти були у школі, Сон Разко завітав до будинку Мейса. Разко і Джуніор Мейс товаришували, вони разом очолювали рух проти казино. В той час Джуніор їхав за кермом вантажівки з Морвілля, Флорида, він був на роботі Якщо у Сона і Ейлін був роман, тоді мета візиту Сона зрозуміла. Якщо ж ні, то ми ніколи не дізнаємося, що спонукало його тоді зайти. В будь-якому разі, оголену і мертву пару знайшов у спальні найстарший син, коли повернувся зі школи близько 16:00. Згідно зі звітом про розтин, смерть настала між 14:00 та 15:00.

Відомо, що Джуніор полюбляв випити. Після того, як він завершив доставку, чоловік повернувся на склад у Морвіллі, потім сів у вантажівку й заїхав до бару. Там він випив трохи пива й зіграв у дартс із чоловіком, якого так і не вдалося знайти. Близько 18:30 його знайшли на стоянці, неподалік від вантажівки, непритомного і, ймовірно, п’яного. Знаряддям подвійного вбивства був не зареєстрований короткоствольний револьвер марки .38 Smith & Wesson Special. Його знайшли під сидінням вантажівки Джуніора разом із гаманцем Сона. Мейса забрали у лікарню в Морвіллі. Поліція, керуючись анонімним повідомленням, приїхала до лікарні й приголомшила чоловіка новиною про його дружину та Сона. Він провів ніч у лікарні, а потім його перевели до в’язниці. Мейса звинуватили у подвійному вбивстві й заборонили бути присутнім на похороні дружини. Він стверджував, що не винен, але ніхто не повірив.

Під час слухання, яке суддя Клаудія Макдовер перенесла з округу Брансвік до Панама-Сіті, Мейс представив двох свідків, що підтверджували його алібі. Вони працювали у компаніях, куди він здійснював доставку того дня. Перший свідок бачив Мейса за п’ятдесят кілометрів від місця злочину між 14:00 і 15:00. Другий свідок бачив його за двадцять п’ять кілометрів звідти. Судячи із записів суду, жодне зі свідчень не виявилося ефективним, прокурор довів, що Джуніор міг виконати обидві доставки і в нього залишалося вдосталь часу, щоб заїхати додому між 14:00 і 15:00. Таємницею залишається те, як він встиг припаркувати свою фуру, сісти у пікап, поїхати додому, вбити двох людей, а тоді знову змінити автомобілі.