Кайла Броді-Тернер - Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер

–Бляха!– Лів зачинила двері.–Я туди не піду.

–Що там таке?

–Я не піду туди!–крикнула вона.

Аарон зітхнув, відчинивши двері. Самотній клоун на моноциклі жонглював і весело сміявся.

Аарон пирхнув:

–Ти боїшся клоунів?

–А ти ні?– роздратовано спитала вона.

–Ні. Вони веселі.

–Ні, вони кріпові! – гаркнула вона.– Дорослий дядько розмальований як лялька, спілкується з якимсь дивними інтонаціями і регоче, як бовдур. Що тут смішного?

–Ти описала образливо стереотипного представника ЛГБТ+ спільноти у сіткомах 00-х.

–Схоже на те.

–То…Тебе просто налякали в дитинстві на дні народження, абощо?

–Так. Схоже, це буде коридор моїх фобій.– зітхнула вона.

–І багато їх в тебе?

–Тих, про які я знаю? Ні.– вона підняла на нього очі.– І, ні. Я не розповім про інші.

–Зрозуміло. –У Аарона з’явився план, як пройти цю кімнату. Він почав був казати: –А знаєш…

–Якщо ти посмієш насміхатися з мене, я спущу тебе з цих сходів, Харте.– не давши, йому договорити, впевнено і розгнівано сказала Лів.– Май на увазі – вони нескінченні. Тож вмиратимеш довго і в муках. А тоді я спущуся до тебе і доб’ю викруткою в печінку.

–Воу-Воу!– виставив руки у захисному жесті він.– Я лише намагався запропонувати тобі вихід!

–Що?– Лів покосилась на нього з недовірою.

–Просто заплющ очі і йди за мною. Я проведу нас. Але тобі доведеться мені довіритись, Вейл. Інакше нічого не вийде.

–Складнувато буде.– насупилась вона.– Ти не вселяєш довіри.

–Ти знаєш, після того яку смерть ти мені щойно пообіцяла, мушу визнати я теж не горю бажанням повертатись до тебе спиною!–пробурмотів він.

Лів ще певний час дивилась то на двері, то на Аарона. Іншого виходу справді немає, доведеться довіритись придурку і сподіватися, що він не кине її у кімнаті з тим розмальованим виродком.

–Гаразд.– погодилась Лів, щільно заплющуючи очі.

Аарон відчинив двері і легенько направив Лів вперед.

–Поріг.– попередив він, і Лів підняла ногу, щоб переступити. Двері за ними закрилися.

–Запам’ятовуй.– сказав він їй на вухо.– Червона кулька, синій, жовтий і рожевий м’ячики, чувак, якого ми не називаємо, моноцикл, квитки до цирку в п’ятницю.

–Червона кулька, синій…–затнулась вона.

–Жовтий.– підказав він.

–Синій, жовтий і рожевий м’ячики, той придурок на моноциклі, квитки на дурдом у п’ятницю.

Аарон легко направляв її, торкаючись плечей.

–Тепер вперед на кілька кроків. Добре. Тепер повертай направо.

–Червона, синій, жовтий, рожевий, придурок, п’ятниця.– бурмотів Аарон, оглядаючи кімнату, він вів Лів, скеровуючи в бік виходу з кімнати і мало не вилаявся, коли помітив того самого клоуна. Так відбувалось ще тричі, доки йому не набридло повторювати ключові моменти. Кімната була нескінченною – заходячи за стіну, вони знову і знову опинялись на початку кімнати, спостерігаючи за клоуном, що жонглював м’ячиками.

–Ми досі тут?– зітхнула Лів.

–Так.– здався він.– Я нічого не бачу.

–Гаразд. Я розплющую очі.

–Та, не жени.– вирячився Аарон.– Ти ж боїшся.

–Та пішов він в сраку, до того ж я більше зацікавлена вийти звідси нафіг, тож маю допомогти.

Вона двічі глибоко вдихнула і розплющила очі, дивлячись на огидне клоунське взуття у жовтий горох. Вона повільно підіймала очі, оглядаючи кімнату.

–Отже…Червона кулька.– побачивши кульку, яка висіла під стелею на тонкій нитці.– Синій, жовтий і рожевий м’ячик... Довбаний клоун…–вона кинула швидкий погляд на нього, уникаючи обличчя і помітила один момент.–Стоп. Його сорочка.

–Що?– не зрозумів Аарон.

–Вона була картата.– чітко пам’ятала вона.

–А зараз типу ні?– не зрозумів Аарон.

–Ні, вона була салатова з синіми клітинками.

–А зараз вона салатова…–придивився Аарон.– Дідько, у смужку!

Лів продовжувала дивитись тільки на сорочку клоуна і почала помічати, що довкола його голови, на яку вона принципово не збиралась дивитись, скупчується якась тінь, посмішка стає ширшою, а очі більшими, божевільнішими.

–Ходімо. Ми зараз вийдемо звідси. Заплющуй очі.

Та Лів не заплющила. Аарон повів її до виходу з кімнати і Лів, сама не знала чого, озирнулась. Клоун продовжував хитатись, зберігаючи рівновагу на моноциклі, м’ячики так само підстрибували під час талановитого жонглювання, от тільки голова клоуна почала повільно розвертатись до Лів. Лів відчувала як починає тремтіти, коли голова повернулась на 180 градусів, його очі зробились більшими і шаленішими, він розтягнув розмальовані червоним губи, блиснувши чорними гострими зубами, у безумній посмішці, Лів заверещала і побігла до дверей.