Salamander - Темні нащадки, Salamander

- Чи є дані від наших шпигунів? - звернулася Аурелія до Каеля.

Каель злегка кивнув.

- Останні донесення свідчать, що він зосереджує війська поблизу Ла-Маншу, але не форсує їхню підготовку. Він або готує щось масштабне, або сподівається, що ми зробимо помилку.

Аурелія задумалася, поглядаючи на карту.

- Ми повинні бути обережними, але діяти швидко. Франція може стати нашою опорою для подальшого наступу. Командувачі, забезпечте максимальну готовність до будь-якого сценарію. Ми не можемо дозволити собі недооцінити його.

- Слухаємо, Ваша Величносте, - відповіли командири, кивнувши.

Каель уважно подивився на Аурелію й додав:

- У нас є кілька днів до можливого нападу. Використай цей час для підготовки, Ауреліє. Наші вороги не знатимуть, що на них чекає.

Командири кивнули. Аурелія обвела поглядом присутніх, її голос звучав впевнено й владно:

- Ви всі знаєте свої завдання. Нарада завершена. Приступайте до виконання.

Командири мовчки вклонилися й один за одним покинули залу. Їхні кроки лунали глухо в коридорах замку, розчиняючись у тиші, що панувала навколо.

Аурелія залишилася на місці ще на кілька секунд, спостерігаючи, як двері зачиняються за останнім із них. Вона зробила глибокий вдих, намагаючись зібрати думки. Її погляд зупинився на Каелі, який залишився поруч.

- Потрібно діяти швидко, - тихо сказала вона, ніби більше собі, ніж йому.

- Ми впораємося, - запевнив Каель, коротко кивнувши.

Незабаром Аурелія, Каель, Даріус і Лукас залишили залу, кожен занурений у свої думки. Вони розуміли, що дні, які залишилися до вирішального зіткнення, будуть напруженими. 

- Я організую перевірку спорядження й запасів, - сказав Даріус, зупиняючись у коридорі. - Якщо Морван почне рухатися, ми повинні бути готові.

- Добре, - відповіла Аурелія. - Зустрінемося після обіду, щоб обговорити подальші дії.

Даріус кивнув і рушив до штабу, залишивши трьох у коридорі.

- Ауреліє, - звернувся Каель, нахилившись ближче, - я хотів би, щоб ти провела ще одне тренування сьогодні. Ми повинні переконатися, що ти готова до бою не лише морально, а й фізично.

- Я теж так думаю, - підтримав Лукас. - Хоча я не вірю, що тобі доведеться битися. Ми зробимо все, щоб до цього не дійшло.

- У світі, де є Морван, - похитала головою Аурелія, - краще бути готовим до всього.

Каель задоволено усміхнувся.

- Тоді зустрінемося у дворі через годину.

Аурелія і Лукас залишилися самі. Вона відчула теплий дотик його руки, коли він зупинив її.

- Все буде добре, - тихо сказав він, дивлячись їй у вічі.

- Я знаю, - відповіла вона, легенько стиснувши його руку.

Вони разом вирушили вузьким коридором до її кімнати. Світло ламп м'яко освітлювало стіни, кидаючи довгі тіні від їхніх силуетів. Лукас ішов поруч, крокуючи впевнено, але з якоюсь невимушеною легкістю. Аурелія, відчуваючи його присутність поряд, ловила себе на думці, що це додає їй спокою. Її серце билося трохи швидше, але вона не могла зрозуміти, чи це через хвилювання перед тренуванням, чи через нього.

У кімнаті було затишно й тихо. Аурелія відчинила важку дубову шафу, обережно дістаючи одяг для тренувань. Лукас, залишившись біля дверей, відвернувся, даючи їй трохи приватності. Вона швидко змінила свою сукню на зручний одяг: простору туніку з підперезаним поясом і штани, які не заважали рухатися. Її рухи були впевненими, але в очах світилася легка тривога – чи то через майбутнє тренування, чи через думки, які вона не могла прогнати.

– Готова? – запитав Лукас, почувши, як вона зачинила шафу.

– Так, – відповіла вона, поправляючи волосся й заправляючи його у високий хвіст. Її очі зустрілися з його поглядом, і на мить між ними повисла тиша.

Вони вийшли з кімнати й попрямували до виходу. Коридори здавалися нескінченними, але їхні кроки були синхронними. Коли вони нарешті опинилися на подвір'ї, прохолодне повітря торкнулося їхніх облич. Небо було вкрите легкими хмарами, крізь які пробивалися тьмяні промені сонця. Навколо панувала приємна тиша, яку порушували лише мелодійні звуки природи — шелест листя та спів птахів.

Аурелія вдихнула глибоко, відчуваючи, як напруга поступово залишає її тіло. Вона зупинилася на мить.

— Тренувальний майданчик вже чекає, — Лукас кивнув у бік невеликого простору, де виднілися фігури людей. Його голос став більш впевненим, і він зробив крок уперед, спонукаючи Аурелію слідувати за ним.

У дворі Каель стояв із кількома інструкторами, спокійно спостерігаючи за їхнім наближенням. Його постава випромінювала впевненість, а в очах читалася прихована суворість. Даріус приєднався до них за кілька хвилин, витираючи руки від пилу, що залишився після його останніх справ.

— Ви запізнилися, — зауважив Каель, глянувши на них з-під насуплених брів. Його голос був спокійним, але в ньому відчувалася прихована строгість.

— Ми тут, і це головне, — відповіла Аурелія, зустрівши його погляд без страху. Її слова прозвучали впевнено, хоча глибоко всередині вона відчувала легкий тремор.

Каель кивнув, ніби приймаючи її відповідь, і зробив знак інструкторам починати підготовку. Тренування мало стати вирішальним для всіх присутніх.

Інструктори підійшли до стійки з озброєнням, де акуратно лежали мечі різної довжини та ваги. Кожен з них був відполірований до блиску, а руків'я прикрашали тонкі візерунки, які свідчили про майстерність їхніх творців. Каель обрав свій звичний меч – середньої довжини, з ідеально збалансованою вагою, що дозволяла йому діяти швидко і точно. Даріус, навпаки, узяв важчий меч із широким лезом, який вимагав сили, але був надзвичайно потужним у бою. Лукас, трохи вагаючись, обрав легший меч, який краще підходив для його менш досвідченої техніки.

Вони підійшли до неї, і Каель першим зайняв позицію, демонструючи готовність до тренування. Його рухи були плавними, наче танець, але водночас у них відчувалася прихована загроза. "Готова?" – запитав він, і вона лише кивнула, стискаючи свій меч. Її зброя була меншою, але це давало їй перевагу в швидкості.